Природа художнього таланту

Більшість професійних митців плідно працює впродовж усього життя і зберігає творчу активність до глибокої старості. Так, Міке-ланджело працював до 79 років, Б. Шоу – до 94, Дж. Верді створив оперу «Отелло» в 73 роки, Л. Толстой в 61 рік написав «Крейцерову сонату», а в 71 рік – «Воскресіння».

Поступовий розвиток художнього таланту, його змужніння розкриває різноманітність аспектів вивчення особи митця, властиву йому єдність психофізіологічного та суспільно-історичного.Природжені задатки – лише основа для подальшого формування творчої індивідуальності. Тому вони перебувають у прямій залежності від зовнішніх умов життя людини, соціального середовища, спрямова¬ності її інтересів.

При вивченні природи художнього таланту, розкритті діалектики природжених і набутих чинників постає питання і про вищий рівень художньої обдарованості – геніальність.

Художня геніальність – це найвищий щабель розвитку художнього таланту.

Отже, аналізуючи рівні розвитку обдарованості, слід ураховувати і кількісний аспект, який дає змогу чіткіше уявити собі ті сходинки, якими піднімається людина від задатків до художньої геніальності. Певний рівень обдарування має кожна нормально розвинена людина. Саме завдяки цьому твори мистецтва зрозумілі не лише тим, хто їх створює, а й тим, хто їх сприймає. Властивістю ж таланту і геніальності є свідомий, поглиблений, всебічний розвиток художньої обдарованості.

Митець піднімається до рівня генія завдяки силі й активності впливу його творів на життя сучасників. З ім'ям генія пов'язані створення шедеврів мистецтва, відкриття нової мистецької епохи. Якщо творчість

129

талановитого митця може мати значення як явище в розвитку націо¬нальної культури, то художня спадщина геніального митця переходить межі національного, підносячись до рівня загальнолюдського визнання.

Творчість геніальних митців завжди органічно пов'язана з розвитком певних суспільно-економічних формацій і позначена здатністю до глибокого опанування сутності суспільних явищ. Водночас геній як людська індивідуальність нічого неприродного, таємничого в собі не приховує. Талановитість, емоційність, пристрасність, працездатність та багато інших рис, що вирізняють геніїв, зустрічаються і в інших людей. Однак геніальність – це найскладніше злиття всіх тих рис, які частко¬во властиві багатьом, їхній синтез і дає нову людську якість, яка є підсу¬мованим і якісно новим вираженням усіх кращих властивостей, набутих людством упродовж усієї історії його розвитку.

ЛІТЕРАТУРА

Борев Ю. Б. Предмет и задачи эстетики // Эстети¬ка. – М., 1985.

Міфи Давньої Греції. – К., 1980. Мифологический словарь. – М., 1985.

Підлісна Г. Н. Світ античної літератури. – К., 1989.

Словник античної міфології. – К., 1985.

Фрагменты ранних греческих философов. – М.,

1989. – С. 5–17.

Шкуратова Н. Б. Проблема катарсису: історичний

аспект //Етика, естетика і теорія культури: Зб. – К.,