Природа художнього таланту

(1811–1886) – видатний угорський піаніст, композитор, диригент. Поєднав віртуозність з поетичністю і драматизмом. Засновник і перший президент Академії музики у Будапешті (1875). Створив 19 угорських рапсодій, «Альбом мандрівника», «Три сонети Петрарки», близько 70 хорів, пісень тощо.

Подібні тенденції в оцінці творчості будь-якого художника призво¬дять до спрощених уявлень про творчий процес, є непереконливими і не розкривають найголовнішого – напруженої, складної творчої роботи, без якої неможливе створення справжнього мистецького витвору.У ранні дитячі роки виявилися і надзвичайні художні здібності Ференца Ліста. У 1817 р., коли йому виповнилося шість років, батько занотовує у щоденнику: «...я грав концерт Ріса. Ференц уважно слухав музику. Ввечері, повернувшись із саду, він проспівав головну тему кон¬церту... Це було першим виявом його таланту. Він наполегливо про¬сив мене почати вчити його музиці».

У тому самому році Ференца Ліста прослуховував відомий музи¬чний педагог, учень Бетховена Карл Черні і зробив такий запис: «...він зовсім довільно водив пальцями по клавішах ... не мав жодного уявлення про гармонію і все ж зміг внести в свою імпровізацію геніальний смисл».

Дитяча обдарованість Моцарта та Ліста – це не поодиноке явище. До «геніальних» дітей належали Леонардо да Вінчі і Міке-ланджело, Канова і Байрон, Рєпін і Серов, Римський-Корсаков і Про¬коф'єв ... А скільки щирого захоплення викликають у нас виставки дитячих малюнків! Вияв художніх здібностей у ранньому віці, безпе¬речно, свідчить про існування природженого чинника, і зумовлюється він фізичною організацією людини (наприклад, певним рівнем роз¬витку зорового чи слухового аналізатора). Водночас надзвичайно важливо, щоб дитина, в якої виявлено художній хист, мала можливість

127

його розвивати, мала умови для формування художніх здібностей. Саме соціальні умови на основі природжених даних формують худож¬ній талант.

Талановитість дітей – це завжди іспит на зрілість для їхніх батьків і вчителів. Це велика відповідальність дорослих за зростання, утвердження таланту, становлення гармонійної, всебічно розвиненої особистості.

Віддаючи належне природженому чиннику в становленні худож¬ніх здібностей, підкреслюючи перевагу раннього виявлення нахилів до творчості, дитячу обдарованість, однак, не слід переоцінювати. Цього не бажано робити не лише з педагогічних міркувань, хоча і ця обставина відіграє не останню роль. На жаль, у житті можна спостерігати прикрі випадки, до яких призводив навішений на дитину ярлик вундеркінда. Однак справа в іншому. Не варто забувати, що дитяча обдарованість ніколи не виходить за межі дитячого світосприймання та світорозу¬міння. Між «геніальною» дитиною і талановитим митцем лежать довгі роки опанування професії, вироблення свідомого ставлення до життя і творчості, усвідомлення своєї суспільної сутності та свого грома¬дянського покликання. Минуть роки, перш ніж на основі природжено¬го чинника почне складатися художня здібність митця і формуватися художній талант – специфічна здатність людини до художньо-об¬разного відтворення навколишньої дійсності, до творчої роботи в певному виді мистецтва.

Своєрідне розуміння ролі й значення дитячої обдарованості у становленні і змужнінні художнього таланту пропонує педагогічна сис¬тема В. О. СУХОМЛИНСЬКОГО (1918–1970). Український педагог зумів переконливо продемонструвати внутрішній зв'язок між художньою обдарованістю дитини, її розумінням краси та утверджен¬ням етичних принципів, розкриття сил добра і зла. «... Необхідно зорати і засіяти насінням краси поле дитячої свідомості», – писав він у книзі «Серце віддаю дітям».

«Музика – уява – фантазія – казка – творчість» – це той шлях, яким, за Сухомлинським, розвиваються духовні сили дитини. Досвідчений педагог виховував звичайних, а не художньо обдаро¬ваних дітей. І звернення до емоційного світу сприймалося ним як сходинка у пробудженні розуму, свідомості, зацікавленого ставлення до праці. І немає принципового значення, чи став хто-небудь з учнів Сухомлинського професійним митцем. Однак не викликає сумнівів той факт, що поруч з таким педагогом діти не знали, що таке бай¬дужість, черствість душі, міщанська обмеженість інтересів.

128

Задатки як природжені передумови здібностей можуть виявити¬ся і в зрілому віці. І не тільки виявитися, а й розвинутися до рівня таланту. У зрілому віці розвинувся талант І. Крилова і Поля Гогена, В. Шишкова і М. Врубеля, С. Аксакова і С. Сергєєва-Ценського. Ціка¬во, що психологи не вважають подібне явище чимось винятковим. Факти спростовують досить поширену думку про те, що разом із ста¬рістю відбувається зниження інтелекту, звуження інтересів. Психо¬лог Г. Алексеевич вивчала здібності 439 чоловік у віці 60–97 років і дійшла висновку, що 72 відсотки досліджених прагнули діяльності, активно шукали її та виявляли елементи творчості у діяльності. Най¬цікавіше те, що в зрілому віці удосконалюються набуті здібності, а також формуються нові.