Дійові засоби, знаки, образи художньої виразності, що використовуються у народносценічній хореографії

Прийом літоти використали у хореографічній мініатюрі "Сваха" К.Василенко (образ писарчука), гіперболи - "Святі урожаю" Ю.Большаков (символ урожаю - початок кукурудзи). Таким чином, гіпербола, літота збільшують амплітуду дії лексики, народжується нова якість, яка допомагає конкретизувати той чи інший образ.

Прихована насмішка - іронія - художній прийом, який дуже часто використовують у жартівливих танцях, хореографічних картинках, сценках.

У "Пастушковнх коломийках" Я.Чуперчука розповідається про вівчаря невдаху-залицяльника, який сватався до свинарки, доярки, ланкової, куховарки, лікарки, вчительки тощо і в жодної не мав успіху. Наприкінці танцю він каже:

- Краще піду вівці пасти.

Що маю робити?

Вже не буду більш ніколи

Ледарем ходити.

Гоп, ту-ду-ру-ду-да, ту-ду-ру-ду-дайна,

Гей, ріді-чіді-дай, ріді-чіді-дайна.

Цікаві іронічні триндички маємо в "Запорожцях" П.Вірського, "Буковинських примовках" К.Василенка, "Ковалях” Ю.Кузьменка та ін.

Блискучий приклад використання гумору маємо в "Чумацьких радощах" П.Вірського. Четверо різних за характером та вдачею чумаків вирішили купити пару чобіт. Під звуки сопілочки кожен із них мріє взутися в чоботи, пройтися селом, хизуючись межи дівчат. Хутко вимірялися (на тій же сопілці), кому взуватися першому.

Перший чумак, якому чоботи завеликі, швиденько вскочив у них і почав викаблучувати вихиляси та дрібушечки, приплескуючи по халявах. Чоботи увесь час спадають з нього. Та дарма! Він, підсмикуючи халяви, витанцьовує далі. І танцював би так, мабуть, не одну годину, але треба і совість мати...

Сховавши за пазуху постоли, з великими зусиллями натягує чоботи кремезний парубок. Тільки-но ступив крок, як відчув нестерпний біль, - чоботи на нього замалі. Однак він починає танцювати, спершу не поспішаючи, потім швидше, ще швидше. Як уже розійшовся, мовляв, "як на мене шиті", - відчув страшний біль і упар на землю. Роззувшись дмухає на ноги, розтирає їх. Нарешті, взувши свої, перевірені роками і довгими чумацькими шляхами, постоли заспокоюється - "хай їм грець, тим чоботам!"

Ледве діждався черги третій, маленький-маленький чумак. Взув чоботи і нумо шпарить "чумака". Та чоботи такі здоровенні для нього, що в один можна, встромити веселого чумаченька. Незважаючи на це, він навіть повзунця витинає. Нетерплячі хлопці наступили ногами на чоботи і "висмикнули" з них бідолагу. Нарешті, дочекався чобіт четвертий чумак. Усі із захопленням спостерігають за ним. Чумак, підняв ногу і тупнув нею об землю... Але що це? Чумак вдруге піднімає ногу, і всі бачать - одірвалася підошва. Зібравши свої чумарочки, сопілку і чоботи, друзі залишають сцену.

У цій постановці іронія несе велике експресивно-смислове навантаження. Вона по своїй суті дружня, не зла.

Зла іронія розкриває негативні явища неначебто у позитивній формі, але саме явище трактується так, що не викликає схвальної оцінки.

У тому ж плані картинка "Сваха", створена К.Василенком.

Кохаються сіромаха Микола та бідна дівчина Оксана. Щоб зібрати грошей на весілля, хлопець вирушає в далеку Таврію на заробітки. Прощається Оксана з Миколою, обіцяє чекати на нього, а на згадку дарує коханому вишитий кисет. Засмучена красуня - важко зоставатися сиротині самій, можуть скривдити лихі люди.