Композиційні прийоми у компонуванні маси танцюристів з солістами

У багатофігурній композиції поєднання дії окремих персонажів із масою танцівників повинно природно випливати з ідейно-смислового контексту твору.

У традиційній народній хореографії при виконанні солістом чергового колінця маса відігравала активну роль і ніколи не була фоном для віртуоза-танцівника. Запозичивши цей принцип у народу, відомий балетмейстер М.Фокін увів його у свою практику, довівши недовершеність побудови старих балетних форм, у яких кордебалет виступав тільки у пасивній ролі фіксатора-спостерігача дії.

Естафету від нього перейняли провідні балетмейстери, котрі в своїй творчості по-новому "прочитали" деякі традиційні прийоми і дали їм путівку у життя. Частина з них згодом почала використовуватися у народносценічній хореографи, зокрема і в українській.

Розглянемо найтиповіші з композиційних прийомів компонування маси танцюристів з солістами.

Унісон - повторення масою рухів, поз та ракурсів, що виконувалися перед тим солістами.

Яскравим прикладом цього при йому може бути перша частина "Запорожців" П.Вірського. Нагадуємо початок. Відкривається завіса. На кону 32 козаки з списами у руках. Погляд усіх спрямовано на молодого осавула, який стоїть спиною до глядача. Гримлять тулумбаси. Осавул демонструє перший прийом володіння зброєю. Всі козаки повторюють його. За ним другий, третій-і все чітко фіксується. Тулумбаси звучать трохи тихше, козаки перешикувались у коло, наїжачившись списами, тихо просуваються по ньому. Ледь помітний сигнал і всі разом вступають у бій з ворогом. Піки піднімаються знизу вгору і зразу ж переводяться в центр кола. Це вже не навчання, а козацький бій, що продовжується у фронтальній лінії, коли козаки йдуть у стрімку атаку на чолі з осавулом, підспівуючи: Тулумбаси, швидше грайте, за козаком поспішайте".

Тема стрімкої, навальної атаки повторюється у фіналі постановки - у третій, останній, частині. Проводячи основну лінію сюжету - вірність військовому обов'язку, балетмейстер у третій частині ніби продовжує військові ігри, але вже з шаблями, закінчуючи їх динамічно, знову ж таки фронтальною картиною на тему лісні "Засвистали козаченьки".

Синхронний унісон - централізована масова композиція на чолі з героями, які виконують ті чи інші рухи синхронно. Цікаво використали цей прийом І.Мойсєєв у хореографічній композиції "Літо", П.Вірський у "Жовтневій легенді".

Протиставлення солістів масі танцюристів - контрприйом синхронному унісону.

Для розширення амплітуди дії маса групується в глибині кону, виконавці шикуються в горизонтальні, вертикальні, діагональні побудови, змінюються напрямок руху, ракурси тощо. У цьому прийомі балетмейстер для кращого акцентування дії соліста чи, навпаки, маси використовує прості, нейтральні фони (лаштунки, задники, амплікації тощо), а також кольорову гаму освітлення, завдяки якій дія переноситься в різні години доби, робить натяк на умовні місця дії (поле, вулиця, море і т.ін).

Симетричні побудови груп із солістами. Цей принцип використано в "Українському весільному танці". Значне число основних дійових осіб: молода, молодий, мати молодої, перший сват, гармоніст та інші - у своїх діях увесь час безпосередньо пов'язується з масою, яка служить їм не тільки дійовим фоном, а й передусім образним дійовим чинником: приїзд молодого (еліпсовидне коло з солістами, подвійна зворотна права діагональ), вихід молодої (зворотна права та ліва діагоналі), танець молодої та молодого (півколо з солістами, два півкола, які транспонуються в два жіночі кола і чоловіче півколо), танець матері та батька і, нарешті, великий святковий весільний танець. У ньому дійові особи не тільки танцюють разом із масою, а й продовжують виконувати ті чи інші рухи, чи їх комбінації на фоні всіх танцюристів або разом із ними: соло бояр та дружки, молодої та свата, соло друга, першого свата, танець бояр, молодої та молодого і т.д.

У "Весіллі" активну участь беруть друзі молодого та молодої - росіяни, молдавани, узбеки, грузини. Постановник надзвичайно цікаво подав тут "кривий танець", на основі якого створив жіночий хоровод на чолі з молодою.

Асиметричні побудови з різною кількістю учасників майстерно використовував балетмейстер П.Вірський.

Двопланові, трипланові побудови груп. Цікаві вирішення груп І ми маємо у постановках В.Михайлова "На Січі Запорозькій", Г.Закірової "Гопак".