Естетична культура юриста
3. Поняття правової естетики.
Принципи естетичної культури юристаДіалог мистецтва і закони краси діють на юриста саме у полі правової естетики, яку доцільно розглядати як ужиткову естетику, оскільки будь-яка сфера трудової діяльності має своє естетичне забарвлення. Правова естетика полягає в ін¬теграції естетики з досягненнями правових наук. Така інте¬грація випливає з того, Ідо у праві є естетичні надбання, ес¬тетична цінність, естетичні компоненти. Естетична позиція права висвітлює своєрідне естетичне реагування з боку юри¬ста. Адже йому часто доводиться виступати у різних ролях: психолога, педагога, культуролога, філософа, дипломата, актора тощо, які формують окремі види ужиткового профе¬сійного мистецтва. А об'єднує ці ролі почуттєва, естетична культура правника. Тобто право систематизує естетичні ви¬моги до особи юриста, і юридична діяльність вбирає у себе естетичні (почуттєві) відносини права. Тому, виходячи з естетично-правових властивостей юридичної діяльності та ес¬тетичної практики юриста, потрібно правильно оцінювати естетичні властивості права.
Отже, у правовій естетиці чільне місце посідає діалог різ¬них видів культур і мистецтва. Щоб ефективно реалізувати правові норми на практиці, всебічно пізнати правове явище, треба цілеспрямовано естетично (почуттєво) впливати на юридичну діяльність, на формування високого рівня профе¬сійної правосвідомості фахівця права.
Принципи естетичної культури юриста відображають ті естетичні позиції, без яких немислима юридична діяльність, яких треба дотримуватися на практиці.
До основних принципів естетичної куль¬тури юриста належать: юридична гармо¬нія, естетична домінанта, феномен твор¬чої волі, юридична алегоричність, профе¬сійна мажорність, службовий дизайн.
Принцип юридичної гармонії випливає із загальної гар¬монії як філософсько-естетичної категорії. Він означає висо¬кий рівень відповідності юридичної діяльності природній досконалості, що породжує професійну красу. Адже юрист, який діє в гармонії з навколишнім середовищем, сягає вічних, нетлінних духовних цінностей і краще пізнає правове явище, яке йому доводиться досліджувати. За допомогою цього принципу він завжди може виявити штучну руйнацію, по¬рушений природний баланс, асиметрію у правовому явищі. Таємничість вічного прагнення існувала постійно, що сти¬мулювало споглядання. І у юриста з'являється бажання до¬сягти краси й гармонії у суспільному розвитку. Така насоло¬да дає поштовх до активного пошуку причин появи негатив¬них правових явищ у громадському житті.
Звідси актуальність такого принципу естетичної культури юриста, як естетична домінанта, що підкреслює досить складний зв'язок естетики з психологією. Цей принцип влас¬тивий мистецтву, сфера якого слугує апробацією законів психології. Однак психологічні методи аналізу мистецтва не дають змоги всебічно розкривати його природу і сутність. Це - завдання естетики. Оскільки професійна майстерність юриста є певним видом мистецької діяльності, то психологі¬чні закони діють і в цьому випадку, створюючи відповідну психотерапію. Так, у людини може вироблятися безумовно-умовний рефлекс на позитивні дії, який стимулює бажання здійснювати пошук, нейтралізуючи при цьому навіть природ¬ні потреби (сон, їжу, відпочинок). Така фізіологічна власти¬вість дістала назву принципу домінанти, прихованої домі¬нанти, прихованого рефлексу. Це означає, що високий рівень естетичної культури без такого принципу обійтися не може. Поштовхом до нього є бажання пізнати красу правового явища й отримати естетичну насолоду від професійних дій.
Однак професійну творчість юриста стимулюють й інші чинники. Важливою є внутрішня, вроджена, безмежно силь¬на творча воля. Творча воля може розглядатися і як мотивація професійної діяльності юриста. Адже шлях до пізнання правової істини через емоційно-правове почуття, через сильну дію естетичної культури неминуче веде до власної творчості. Особиста гідність, відчуття соціальної значи¬мості власної юридичної діяльності стимулюють правника до пошуків естетичних засобів самореалізації. Власне фено¬мен творчої волі юриста спрямований на досягнення гармо¬нії у правових відносинах, а не на власну вигоду.
Правда, можна говорити і про розумну потребу біологіч¬ного існування, але вона не повинна домінувати. У протилеж¬ному випадку сприйняття правового явища буде однобіч¬ним, у ньому не виявлятимуться естетичні категорії. Підпо¬рядковуючи свої дії постійному творчому пошуку й піз¬нанню правових явищ, юрист тим самим виявляє власний естетичний потенціал. Проте за відсутності сприятливих ес¬тетичних обставин ресурси вольових зусиль можуть вичер¬пуватися і потенціал творчої волі буде бездіяльним. Звичай¬но, розраховувати на зовнішні сили, на піклування сторонніх осіб потрібно, але відносно. Найголовніше полягає у фено¬менальній напруженості власної творчої волі, незважаючи на можливі негативні зовнішні впливи.Проаналізуємо такий принцип естетичної культури прав¬ника, як юридична алегоричність. Відомо, що Феміду - бо¬гиню правосуддя, зображають жінкою із зав'язаними очима й шальками терезів як символ безсторонності. Лише ізолю¬вавшись від негативного впливу сторонніх осіб, юрист може встановити природну рівновагу, естетично-правову пропор¬цію. Алегоричність, мистецькі умови доволі часто трапляю¬ться в юридичній діяльності. Досить згадати систему дорож¬ніх знаків, форму одягу юристів різних спеціальностей, но¬мерні знаки автотранспорту, іншу правову символіку. Ця естетично зафіксована інформація загальнодоступна і більш зрозуміла, ніж словесна. Вона легше засвоюється юристом, активізує процес вироблення версій, створюючи тим самим сприятливі умови для пізнання правових явищ, встановлення логічних зв'язків між його мікрочастинами.