Естетична культура юриста

Під дією діалогу з мистецтвом у підсвідомості юриста «програмується» зворотний потік почуттів і думок, який по¬зитивно впливає на його професійну діяльність. Юрист більш свідомо оцінює правову ситуацію, яку розглядає. Від¬бувається переосмислення набутих раніше правових знань, краще засвоюються нові відомості з юриспруденції.По-друге, складовим елементом естетичної культури юрис¬та можна визнати почуттєвий вплив законів краси у правовій естетиці та формуванні професійної правосвідомості. На¬самперед підкреслимо буття краси, адже юристові (як і кож¬ній людині) для духовно-естетичного розвитку потрібно здійснювати професійну діяльність за цими законами, твори¬ти за законами краси, яка, як відомо, врятує світ.

Красу треба вміти бачити, чути і до того ж знати, що це поняття змінне. Критеріями відчуття краси може бути реак¬ція заінтересованих осіб та власне сумління. Головним джере¬лом краси є правосвідомість юриста. Звісно, треба врахо¬вувати, що, по-перше, знання юриста про теоретичне існу¬вання законів краси у Всесвіті позитивно впливає на форму¬вання його правосвідомості, по-друге, намагання здійсню¬вати професійні дії за законами краси залежить від рівня правосвідомості юриста. Іншими словами, у першому ви¬падку первинним є закон краси, а у другому - правосвідо¬мість. Така взаємозалежність краси і правосвідомості сприяє налагодженню суспільних відносин.

2. Поняття краси та істини в юридичній практиці

Варто зіставити також поняття краси та істини у юридич¬ній практиці. Дослідники доводять, що спорідненість краси та істини в цілісному перетворенні людини і світу спричинюється до просвітлення душі, а значить, до профілактики правопорушень, налагодження цивілізованого правопорядку у суспільстві.

Почуттєвий вплив законів краси на правосвідомість юри¬ста формується також під дією законів, нормативно-право¬вих актів тощо. Але якість правового почуття залежить від джерела краси, яка закладена у правові норми. Так, можна стверджувати, що вагомим джерелом краси професійної правосвідомості юриста є римське приватне право, а також історико-правові пам'ятки, які мають духовну цінність та світове значення. Своєю логічністю, універсальністю, мак¬симальною наближеністю до досконалості ці документи мо¬жуть розглядатися як приклад правової естетики, слугувати орієнтиром у формуванні правового почуття.

Однак найдосконалішим джерелом краси є природні зако¬ни (закони Всесвіту). Саме вони повинні міцно увійти в норми професійної діяльності юриста, у його службовий етикет. Ес¬тетична культура (краса) закладається у зміст службового ети¬кету юриста лише тоді, коли цей етикет відображає природ¬ний стиль поведінки, у якій нема нічого зайвого, штучного, несумісного. Саме за зовнішніми діями юриста можна судити про красу його внутрішньої культури (як спеціаліста).

Поряд з красивим існує прекрасне. Ці поняття дещо різні. Прекрасне - це найгарніше. Воно - більш широке поняття. Красива чи прекрасна людина - все залежить від рівня духо¬вності, професійної майстерності та природної закономірно¬сті її поведінки. Тому доцільно говорити про логіку існуван¬ня прекрасного у службових діях юриста.

Професійна правосвідомість як елемент естетичної куль¬тури юриста випливає з естетичної свідомості. Остання, як правило, стає джерелом правосвідомості. Під естетичною свідомістю особи розуміють особливий духовний стан, який характеризує естетичне ставлення людини або суспільства до дійсності. Естетична свідомість становить певний ком¬плекс почуттів, уявлень, поглядів, ідей і має такі складові елементи: естетичне почуття, естетичний смак, естетичний ідеал, естетичну теорію.

Зупинимося докладніше на значенні естетичного смаку для юридичної діяльності. Естетика є критикою смаку, а сут¬тєвим естетичним фактором смаку виявляється почуття за¬доволення, яке супроводжує споглядання прекрасного. Есте¬тичний смак юридичної орієнтації формується на практиці, у процесі професійної діяльності, хоча й залежить від характеру правника, рівня його загальної культури та вихованості, певних звичок тощо. Проте у будь-якому випадку смакові оцін¬ки юридичної діяльності мають бути раціонально обгрунто¬вані. Юрист діє в межах закону та правового почуття, і його професійні смакові якості повинні перебувати у правовому полі, під впливом духу права.

Зрозуміло, що естетично-правовий смак має індивідуаль¬ний характер, отже, можлива поява деформованого, спотво¬реного смаку. Наприклад, юрист може отримувати насолоду від того, що продемонстрував свою владу, застосував силові засоби, які не були адекватними в даній правовій ситуації. У подібних діях відсутня естетична культура, оскільки вони спрямовані на порушення рівноваги або на її невстановлення. Крім цього, юрист, естетично-правовий смак якого спот¬ворений, не в змозі глибоко пізнати правове явище. Його зусилля спрямовуватимуться на несправедливість, неправи¬льне розуміння сутності внутрішнього імперативу службово¬го обов'язку, формування негативної естетичної свідомості.