Культурно-мистецька спадщина Колимийщини
Активна культурно-громадська, просвітницька праця, ревна пропа¬ганда української історії, літератури і культури не викликали у тодішніх польських властей особливої радості, і він був звільнений з посади.
Ось як згадує П.Франка бувший учень гімназії Братівник ДЛ.: " Я мав щастя бути учнем Петра Івановича на протязі 7-ми років. Я відчував що зі всіх моїх учителів він був найбільш авторитетним і всіх перевершував силою волі.Невеликого росту, але кремезної будови тіла, з очима, що проникали кожного наскрізь, він мав надзвичайний вплив на всіх, що мали з ним справу. Кожний рух, кожне слово було точно обдумане мало свою цілеспрямованість. Учні часто свідомо вгадували його бажання. Він був учителем фізкультури. Якщо на початку уроку він ставав посередині фізкультурного залу, то всі учні знали, що треба зробити; за кілька се¬кунд всі потрібні для уроку прилади ставились на свої місця. Враховую¬чи те. що радіо не було, а ціни на газети були високі, Петро Іванович заки приступити до теми даного уроку подавав наперед коротку політінформацію про найважливіші події в світі. Крім того систематично вів короткі бесіди про правила хорошої поведінки. Одного разу дав та¬ку пораду: "Якщо на дорозі ви чемно поздоровите людину, а вона нічого не відповість, то треба делікатно перепросити і запитати, по якій при¬чині не відповідає на поздоровлення. Це необхідно вияснити, щоб знати як у майбутньому відноситись до цієї людини.
Петро Іванович високо оцінював основи шведської руханки і примінював їх на своїх уроках гімнастики. Він часто виступав із змістовними лекціями перед молоддю і дорослим населенням міста. Авдиторія у нього завжди була многолюдна. Найбільше враження зробила на мене його лекція про особисте щастя людини. Завдяки їй ,по-справжньому залізній волі Петро Іванович Франко зумів надзвичайно багато зробити на протязі свого відносно короткого життєвого шляху. У 1927 році Петро Іванович виїхав з Коломиї І я не мав про нього ніяких відомостей''.
У 1931 р. його запрошено на роботу до Харкова, де до 1936 р. пра¬цював старшим науковим співробітником у науково-дослідному Інституті прикладної хімії. За досить короткий час написав ряд наукових праць з хімії, підручник з хімії, упорядкував "Енциклопедичний словник хімічної термінології". Одночасно працює над переробкою на драму по¬вістей І.Франка, готує кіносценарій за твором Івана Франка "Борислав сміється", видає ряд популярних брошур.
Працелюбність цієї талановитої людини була надзвичайною. Пра¬цюючи у Харкові, П.Франко зареєстрував 36 винаходів, переважно в галузі переробки молока. Можливо, дальша праця в галузі хімічної науки невдовзі дала б нам великого вченого, та життя вносило свої ко¬рективи в долю цієї талановитої людини.
Хвора мати у Львові потребувала синівської опіки, і Петро Івано¬вич у 1936 р. повертається до Львова. Він доглядає матір і учитулює в гімназіях у Львові та Яворові. Знову посилюється його інтерес до фольклору. У 1937 р. П.Франка обирають членом Наукового Това¬риства ім. Т.Г. ШевІенка. 22жовтня 1939 р. П.Франка обрали депутатом так званих Українських Народних зборів, делегатом до Уповноваженої Комісії до Москви та Києва. У грудні 1939 року його призначають де¬каном товарознавчого факультет}1 Українського державного Інституту торгівлі у м. Львові і викладачем неорганічної хімії. Згодом обирають членом Ювілейного комітету по відзначенню 80-річчя з дня народження Івана Франка.
П. Франко продовжує інтенсивно працювати, намагається видати свої фольклорно-етнографічні записи. Працює директором музею Івана Франка.
Насувалася друга світова війна. У 1941 році П.Франка примусово "евакуювали" з Галичини. Загинув при загадкових обставинах у 1941 році.
Петро Франко за своє коротке життя доклав чимало зусиль і знань до розвитку літературного процесу і передусім у Галичині. Активно дописуючи на суспільно-громадські теми до періодичних і наукових ви¬дань ( " Діло", "Новий час", "Літературно-науковий вісник"), він вияв¬ляв свою активну громадську позицію, сприяв утвердженню та поши¬ренню передових думок про державне, суспільно-культурне життя.
П. Франко зацікавлює нас як прозаїк, есеїст, нарисист, літературозна¬вець, драматург. Солідний доробок залишив письменник на полі прози для підростаючого покоління, зокрема, для школярів.
Ось одне з його оповідань, що вийшло окремою книжечкою ( Різдвя¬на пригода школярика. - Коломия, 1923. - 19с.). В основі твору, написа¬ного 3 січня 1923 р. у Полоничному, переплелися реалії буднів та фер¬мент міфологічний: розповідь про те, як сільські діти збирають різдвяні гостинці по людях для тих, що знаходяться у криміналі, і обрядове дій¬ство підготовки та вбирання деревця, колядування тощо.