Писемність і література Месопотамії
Отож навчання в школі провадилося через переписування та заучування текстів напам'ять. Просто якісь слова та речення вчити нецікаво. А от перекази, міфи, прислів'я, пісні, анекдоти — то інша справа. Саме завдяки цьому усна та літературна творчість народів Месопотамії добре збереглася. Цьому, безумовно, сприяв і писемний матеріал — глиняні таблички. Вони не горять, не розчиняються в воді, не гниють.
Культуру жодного давнього народу не представлено так повно, як населення Месопотамії. Написи викарбовували також на камені, як, наприклад, закони Хаммурапі, на печатках, посуді тощо.Найдавнішою памяткою вавилонської літератури є «Епос про Гільгамеща». Вперше його було записано ще в III тис. до н. е. у вигляді окремих оповідей про подвиги урського царя Гільгамеша та його батька. Пізніше невідомий поет на грунті цих оповідань створив велику поему.
4. Письмо Стародавнього Єгипту
Єгипетське письмо називають ієрогліфами. Над їх розшифруванням билися довго. Допоміг щасливий випадок. Солдат наполеонівської армії неподалік м. Розеттпа знайшов камінь із тримовним написом. Нижній напис виконано давньогрецькою мовою. Його прочитали легко. Стало зрозуміло, що вище розташовано такі ж написи, але єгипетським письмом двох різновидів. Як підступитися до них? З якого боку читати? Що означає кожен знак — літеру, слово чи ціле речення?
Розшифрував єгипетське письмо французький вчений Жан-Франсуа Шампольон. Це була людина фантастичних здібностей. Побачивши Розеттський камінь 11 -річним хлопчиком, він схвильовано вигукнув: «Я прочитаю його, як виросту!» Ї справді прочитав. На це пішло 20 років. Дуже допомогло вченому знання багатьох сучасних та давніх мов.
Але звучання єгипетської мови відтворити важко. Справа в тому, що ієрогліфами записано лише приголосні звуки. Голосних не записували. Отже, постає питання, які голосні та куди вставити.
Повсякденні записи вели на папірусі. Його виготовляли з рослини під тією ж назвою. Для цього зі стебла зрізали тонкі смужки, розправляли їх і склеювали шарами навхрест. Клали під прес і отримували досить міцний аркуш. За необхідності аркуші склеювали в довгий сувій.
Папірусів збереглося обмаль. Адже це матеріал нетривкий, як і сучасний папір. Але в гробницях та саркофагах, у храмах, на статуях, обелісках, колонах написів збереглося дуже багато. Їх нанесено фарбою або викарбовано на камені. Це оповіді про богів, подвиги фараонів, звернення до богів, лікарські рецепти, літературні твори тощо.
Письмо. Стародавні греки розрізняли три види єгипетського письма: ієрогліфи, письмо ієратичне й демотичне.
Ієрогліфи, «вирите святе письмо», — це монументальне письмо, вживане для написів у святинях, гробницях і при всяких урочистих обставинах. Письмо ієратичне («священне») ідемотичне («народне») — це в дійсності те саме письмо, яким користувалися в щоденному громадянському житті. Від ієрогліфів вони відрізнялися тим, що літери не ставлено окремо, а лучено їх разом.
Ієрогліфи — це письмо образкове: кожний предмет зображували окремим малюнком.
Рух чи діяльність означали так, як вони уявлялися очам. Наприклад," людина з києм означала «бити», птах із розпростертими крилами — «летіти», ноги в русі — «ходити». Важче було зображувати речі, що їх ми не бачимо, та
абстрактні понятті. Деколи один і той же знак уживали для означення двох слів,
З образкового письма з часом витворилося письмо звукове. Деякі образки вживалися і як слова, і як літери. Наприклад, хвиляста лінія означала й «воду» (нв), і початкову літеру цього слова — «н»; відкриті вуста означали «вуста» (ре) й літеру «р».
Обидві системи — образкова і звукова — виступають часто разом поруч із собою й тому єгипетське письмо дуже важке для читання. Щоб усунути непорозуміння, єгипетські писарі при сумнівних словах ставили ще «знак означення». Скажімо, людина з рукою при вустах означала, що йдеться про мову і про всякі духовні діяння; чоловік із києм указував на насильницькі виступи; сувій папірусу вміщували при абстрактах.