Інформаційна економіка

Облік економічних ланцюжків не потребує наявності комп’ю¬тера. Проте комп’ютер здатний надати величезну допомогу в розрахунках, і саме тому облік економічних ланцюжків зараз все більше застосовується у виробничих компаніях і, найбільше, в сервісних підприємствах (наприклад, у мережах роздрібної торгівлі).

На початку 80-х років з’явилася концепція поопераційного обліку (activity-based accounting). На відміну від традиційного обліку витрат, поопераційний облік розроблено не для скорочення витрат, а для збільшення віддачі від них. У центрі його уваги — не уникнення марних витрат, а створення вартості. Відтоді з’явилося ще багато нових базових концепцій, а разом і багато цінної для керівництва інформації. Дві найпомітніші концепції — економічна додана вартість (economic value added, або EVA) та рейтингова система оцінювання керівництвом результатів діяльності (executive scoreboard).

Уже можна визначити наступну і, ймовірно, ще важливішу задачу розроблення ефективних інформаційних систем для вищого керівництва. Це збирання та організація інформації про зовнішній світ. Усі дані, які постачає управлінська інформаційна система, включаючи ті, що отримані із застосуванням нових засо¬бів, відображають тільки внутрішній стан. Але всередині підприємства (як і всередині всього економічного ланцюжка) існують лише витрати. Результати знаходяться тільки ззовні. Єдино можливий центр прибутку — це платоспроможний клієнт. Але відносно зовнішнього світу (клієнтів і потенційних клієнтів; конкурентів і неконкурентів; ринків; технологій, використовуваних в інших галузях; валют; економічного становища країн тощо) у керівників практично немає даних. На сьогодні мало які підприємства, особливо в Україні, користуються навіть тією мінімальною зовнішньою інформацією, що є доступною. Ще менше компаній розуміють, що найважливішою для планування і стратегії є достовірна інформація про те, зростає чи знижується частка прибутків, яку клієнти витрачають на продукцію чи послуги їх галузі.

Зовнішня інформація для вищого керівництва, яку починає постачати нова інформаційна революція, ставатиме все важливішою і терміновішою. Всі нові концепції інформації — від обліку економічних ланцюжків і поопераційного обліку до EVA та рейтингової системи оцінювання — постачають тільки внутрішню інформацію. Це є характерним і для більшості існуючих інформаційних систем. Можна сказати, що чим більше внутрішньої інформації отримує вище керівництво, тим більше йому необхідно зовнішньої інформації, яка б її врівноважувала, а поки що її недостатньо або зовсім немає.Протягом найближчих 10—15 років створення цих даних стане наступним інформаційним рубежем. Робота ця, як зазначає П. Дру¬кер, вже почалася, але виконують її не фахівці з ІС та ІТ, а в основному вище керівництво у вузькоспеціалізованих компаніях середнього розміру або фахівці з маркетингу в цих компаніях. І знову ж таки, небагато хто з фахівців з ІС та ІТ є хоча б обізнаними про сутність проблеми, не кажучи вже про готовність її вирішувати. Отже, йдеться про необхідність формування й розвитку нової спеціальності — інформаційного менеджменту, фахівці якої здатні були б вирішувати нові проблеми, зумовлені змінами, що відбуваються під впливом чергової інформаційно-технологічної революції.

Набуття інформацією стратегічної ваги у підвищенні конкурентоспроможності підприємства в інформаційному суспільстві зумовило необхідність перегляду місця і ваги ІТ-підрозділу. Його керівник повинен стати посередником між господарським керівництвом і ринками. Потреба в керівникові, що виконує функції тільки головного технолога інформаційної діяльності у майбутньому відпаде. Він стане своєрідним каталізатором інформаційної діяльності і ланкою, що об’єднує всіх її учасників. Як посеред¬ник, він повинен знати мову господарських керівників, допома¬гати виявляти ризики та організаційні ускладнення в процесі реалізації ІТ-проектів. Керівник інформаційної служби повинен не тільки розумітися на технологічних питаннях інформаційної діяльності, а й вміти виконувати функції генерального менеджера, сприймаючи інформаційну діяльність як господарську сферу (бізнес-процес) і одночасно керувати нею. Тобто він повинен мати не тільки технологічну підготовку, а й підприємницькі знання. Отже, підготовка відповідних фахівців з інформаційного менед¬жменту (ІМ) є проблемою актуальною і важливою.

Нова інформаційна революція, яка почалася в комерційному секторі, починає охоплювати освіту та охорону здоров’я. І знову ж таки зміни стосуються передусім концепцій, а не інструментарію і технології. З кожним днем стає все очевиднішим, що технічні зміни приведуть до нового розуміння освіти. Дистанційне навчання, наприклад, цілком може змінити концепцію навчання у вищих навчальних закладах: перенесення навчального процесу з університетських містечок у місця, зручні для навчання з погляду кожного студента (наприклад, житлові будинки, автомобілі, при¬міські поїзди, місця роботи тощо). Вірогідно, що у центрі уваги вищої освіти будуть програми безперервного професійного навчання дорослих .

У сфері охорони здоров’я аналогічне зміщення концепцій, цілком ймовірно, приведе до того, що охорону здоров’я визначатимуть не як боротьбу з хворобами, а як підтримку фізичного та психічного здоров’я. Боротьба з хворобами, без сумніву, залишиться важливою складовою охорони здоров’я, але тільки на правах підмножини. В освіті та охороні здоров’я, як і на підприємствах та в економіці загалом, акцент у словосполученні «інформаційні технології» усе більше зміщатиметься від «технології» до «інформації».