Основні характеристики фондового ринку, типи фінансових посередників,

• облік (дисконт) векселя;

• кредит під заставу векселя;

• акцепт векселя;

• аваль векселя;

• інкасація та доміціляція векселя;

• участь в опротестуванні векселя.

Інкасація та доміціляція — основні розрахункові операції бан¬ку, які пов'язані з оплатою векселів. Інкасація векселя передбачає стягнення банком платежу з боржника. Доміціляція полягає в до¬рученні векселедавця або трасата банку сплатити по векселю у за¬значений термін за рахунок залишку коштів, що є на рахунку. Опла¬та такого векселя гарантована і здійснюється швидко.Якщо платіж по векселю не відбувається у визначений термін, такий вексель має бути опротестований. Для вчинення протесту про несплату векселі приймаються нотаріусами на наступний день після закінчення дати платежу, але не пізніше 12.00 наступного після цьо¬го терміну дня. Опротестований вексель банк платника направляє до банку векселедержателя зі списанням суми з відповідного рахунку. Банк кредитора, списавши суму заборгованості по векселю, повертає опротестований вексель векселедержателю. Особа, що сплатила по векселю, має право вимагати сплати векселя в порядку регресу від інших осіб, які підписали вексель.

До настання дня оплати вексель може бути об'єктом купівлі-продажу. При цьому ціна його буде меншою від номінальної вексельної суми на величину так званого облікового процента, або дисконта. Купівлю векселя здійснюють до настання терміну оплати комерційні банки, називаючи таку операцію обліком або дисконтом векселя. При обліку векселя банк отримує дохід, що дорівнює сумі дисконта. Цей дохід утримується банком в момент обліку векселя. Проведення обліку банком відбувається з допомогою індосаменту — передаточ¬ного запису на зворотній стороні векселя. Індосамент містить дору¬чення попереднього власника векселя одержати банку оплату за дисконтованим векселем. При обліку комерційного векселя комер¬ційний кредит перетворюється на банківський.

Існують операції з векселями, які не обов'язково мають проводи¬тись банками. До таких операцій належать аваль та акцепт вексе¬ля — операції, що значно підвищують надійність векселів.

Авалем називають поручительство по векселю третьої особи, при якому особа, яка здійснила поручительство (аваліст), переймає на себе відповідальність за виконання зобов'язань будь-якою зобов'язаною за векселем особою: векселедавцем, акцептантом, індосантом. Аваліст несе по векселю таку саму відповідальність, як і особа, за яку він дав поручительство. Проте після сплати по векселю аваліст стає його власником і отримує право вимоги до того, за кого він дав поручи¬тельство, і до тих осіб, які заборгували по векселю перед останнім. Кредитор може бути впевнений у вчасній сплаті по векселю, якщо цей вексель авальований банком. Аваль може бути здійснений при видачі векселя або на будь-якому етапі його обігу.

Акцепт векселя — напис, яким підтверджується згода акцептанта на оплату векселя. Якщо акцептантом виступає банк, ліквідність акцептованого векселя значно підвищується. Для вільного обігу век¬селя на фондовому ринку його акцептування є необхідним. Векселі, акцептовані банками, часто називають банківськими акцептами. Такі векселі є інструментами грошового ринку і використовуються в ході здійснення міжнародної торгівлі вже багато років. Вони мають значний вторинний ринок і користуються попитом у інвесторів як високоліквідні надійні цінні папери поряд з борговими зобов'язан¬нями казначейства та іншими інструментами грошового ринку.

У більшості країн світу основним документом, який регулює век¬сельний обіг, є Уніфіковані правила про переказний і простий век¬сель, затверджені Женевською конвенцією в 1930 р.

В Україні вперше було дозволено застосовувати векселі в розра¬хунках Законом України "Про підприємства в Україні". Ст. 24.5 цього Закону передбачалось, що підприємство може постачати про¬дукцію, виконувати роботи та послуги в кредит, використовуючи для цього векселі. В 1992 р. Україна фактично приєдналась до рішень Женевської конференції, затвердивши відповідно до постанови Ка¬бінету Міністрів і Національного банку України Положення про пере¬казний і простий вексель від 10 вересня 1992 р. № 528. Новим кро¬ком у розвитку вексельного обігу стало затвердження Національним банком України в 1993 р. Порядку здійснення банками операцій з векселями. В-ньому було встановлено порядок надання вексельних кредитів та здійснення банками комісійних операцій з векселями.