Вексельний обіг Україні

Прискорення розрахунків і грошового обігу, звичайно, є головними функціями векселя. Але не тільки вони зберігають свою силу з часів виникнення вексельного обігу і донині. До них додалися інші. Насамперед, вексель здійснює функції контролю за ви-конанням зобов’язань між суб’єктами господарського життя, скорочення грошової і кредитної маси в обігу, а отже і стримування темпів інфляції.Отже, звичайний вексель є знаряддям комерційного кредиту і здатний здійсню-вати надзвичайно важливі функції. В сучасних умовах на фондовому ринку України обертаються лише товарні векселі. Вони можуть виписуватися будь-якими суб’єктами підприємницької діяльності для оформлення торгових угод, можуть бути короткостро-ковими, з двома і більше підписами, можуть прийматися банками до обліку або у заста-ву як забезпечення наданих клієнтам позичок. Застосування вітчизняними товаровиро-бниками комерційних векселів здатне усунути заборгованість підприємств і надати простір для розвитку продуктивних сил. Розвиток товарно-грошових відносин зумовив появу й інших форм векселів. Зокрема, поширення комерційних векселів надавших приватним і юридичним особам в процесі господарської діяльності, послужило для ба-нків важливим поштовхом для початку виписування своїх власних векселів, що набули назви “банкноти” або банківського кредитного квитка. З часом виникла форма фінан-сового векселя, за яким не стоїть конкретна товарна угода і який лише оформляє між-банківські боргові відносини. Фінансові векселі виписуються лише банками.

Особливою формою векселя є також казначейські векселі  цінні папери, що перебувають в обігу від імені юридичних осіб, щоб забезпечити їм короткострокове фі-нансування. Казначейські векселі, що виписуються на пред’явника, переважно фіксу-ють зобов’язання уряду і продаються від його імені банкам, іншим кредитним устано-вам і корпораціям з метою отримання готівки для покриття поточного бюджетного де-фіциту. Під заставу комерційних векселів комерційні банки можуть отримати кредит у Національному банку України (операція переобліку векселів).

В умовах сучасної ринкової економіки векселі стали:

а) об’єктом купівлі-продажу;

б ) формою інвестування капіталу на короткий строк з метою отримання доходу, тобто перетворилися в особливий вид цінних паперів у повному фінансовому розумінні цього терміну.

3. МІСЦЕ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ В РЕГУЛЮВАННІ ВЕКСЕЛЬНОГО ОБІГУ

важливою умовою запобігання негативних явищ у області грошового обігу є по-стійне регулювання умов та порядку косвеного банківського кредитування з боку центральних банків.

Регулюючі функції Національного банку виконуються таким чином. По-перше, обмеженням представлення вексельних суд у вигляді кредитів під комерційні та фінан-сові векселя чи рівнозначні їм боргові зобов’язання, що виникли в результаті вже здій-сненної товарної чи грошової угоди.

По-друге, введенням повсякденного чи відбіркового контролю з боку банківсь-ких установ другого рівня за обов’язковим товарним забезпеченням комерційних век-селів.

По-третє, представленням жорстких гарантій, що з боку комерційних банків бу-дуть ліквідовані усі форми економічних взаємовідносин, виконавцями фіктивних век-сельних угод.

Національним банком ретельно регулюються умови обліку та переобліку комер-ційних векселів, передбачаються деякі вимоги до їх якості, тобто здійснюється так зва-на якісна дисконтна політика.

У більшості розвинених країн центральні банки переобліковують лише першо-класні комерційні векселя  виставлені на основі реально здійснених угод купівлі-продажу і по яким відповідають як мінімум три особи, яких знають у банку як безпере-чно грошово- та кредитоспроможних. Але строк векселя, що залишається після його купівлі банком, не повинен бути більше трьох місяців.

З іншого боку, центральні банки встановлюють для комерційних банків ліміту-вання контингенту переобліку векселів, здійснюючи так звану кількісну переоблікову політику. Коли центральному банку необхідно стимулювати, наприклад експорт, то у першу чергу право на переоблік отримують експортні векселя. У деяких країнах, на-приклад у Японії, здійснюють різноманітні облікові ставки, для комерційних та зовні-шньоторгових векселів та для державних платіжних паперів. Якщо необхідно “загаль-мувати” підвищення курсу векселів, скажімо, у будівництві, то центральний банк забо-роняє облік векселів підприємств цієї галузі. Аналогічна заборона може бути покладена і на операції з векселями неперспективних галузей.