Інноваційний аналіз
Інновації першого порядку — зміна кількісних властивостей системи.
Інновації другого порядку — перегрупування складових системи для поліпшення її функціонування.
Інновації третього порядку — адаптивні зміни, елементів виробничої системи для пристосування їх один до одного.
Інновації четвертого порядку — новий варіант, найпростіша якісна зміна, що виходить за межі простих адаптивних змін; первинні ознаки системи не міняються, відбувається деяке поліпшення їхніх корисних властивостей (наприклад, оснащення електровоза потужнішим двигуном).
Інновації п’ятого порядку — нове покоління; міняються всі або більшість властивостей системи, але базова структурна концепція зберігається.
Інновації шостого порядку — новий вид, якісна зміна первинних властивостей системи, первинної концепції без зміни функціонального принципу (наприклад, виникнення безчовникового ткацького верстата).
Інновації сьомого порядку — новий рід, вища зміна у функціо¬нальних властивостях системи або її частини, яка міняє її функціональний принцип (наприклад, перехід до напівпровідників і транзисторів, заміна класичного залізничного транспорту транспортом на «повітряній подушці»).
Упровадження інновацій впливає на продуктово-технологічні й ринкові можливості фірми. Інновації зберігають або руйнують їх. У зв’язку з цим можна виокремити чотири типи інновацій: архітектурні, революційні, такі, що створюють ніші, і регулярні.
Архітектурні інновації призводять до старіння технологій і продуктів, а також ринково-споживчих зв’язків.
Революційні інновації призводять до старіння продуктово-техно-логічних можливостей, але не руйнують ринково-продуктових зв’яз¬ків. Цей тип інновацій революціонізував традиційні ринки.
Інновації, що створюють ніші, зберігають продуктово-техно¬логічні можливості, але руйнують ринково-споживчі зв’язки. Вони створюють нові ринкові ніші для технологій і продуктів, які існують.
Регулярні інновації консервують як продуктово-технологічні можливості, так і ринкові зв’язки й упроваджуються тоді, коли відбувається вдосконалення продуктів і технологій, наприклад з допомогою приростаючих інновацій, які приводять до закріплення підприємств на старих ринках.Виокремлені за причинами виникнення реактивні інновації — це інновації, що забезпечують виживання фірми і є реакцією на нововведення, зроблені конкурентом, тобто реактивні інновації фірма вимушена здійснити услід за конкурентом, щоб мати змогу вести боротьбу на ринку. Стратегічні інновації — це інновації, упровадження яких має випереджувальний характер для отримання конкурентних переваг у перспективі.
За характером потреб, що задовольняються, інновації можуть бути орієнтовані на існуючі потреби або створювати нові. За роллю в процесі виробництва можна виокремити основні й додаткові нововведення. Основні продуктові інновації створюють нові ринки й лежать в основі нових галузей, доповнюючі продуктові розширюють ринок у відповідних галузях; основні технологічні є підґрунтям великих технологічних систем, а додаткові технологічні розвивають існуючі базисні технології.
За масштабами розповсюдження можна виокремити інновації, що стали основою для нової галузі, яка виробляє однорідний продукт, і такі, які знаходять застосування в усіх галузях народного господарства. Часто ці два типи інновацій у часі слідують один за одним, наприклад, електротехнічна промисловість й електрифікація народного господарства, автомобілебудування та авто¬мобілізація, виробництво ЕОМ і комп’ютеризація.
Типізація інновацій за розглянутими ознаками дасть змогу: