Інноваційний аналіз

Виробничо-технічні інвестиції на підприємстві як напрями здійснення та втілення в більшості випадків мають інновації. Інноваційний та інвестиційний процеси тісно пов’язані. Серйозні інновації неможливі без великих інвестицій, а ефективні інвестиції — без інновацій. У деяких випадках на підприємствах є грошові кошти, але немає інвестицій, тому що не існує інноваційних об’єктів їх прикладення. Самі ж ефективність і ризик виробничо-технічних інвестицій тісно пов’язані зі структурою інновацій.

Як правило, масштабні інноваційні процеси є дуже капіталомісткими. Це пов’язано з тим, що практично будь-яке більш або менш серйозне нововведення не може бути впроваджене в одній ізольованій підсистемі, і для успішної його реалізації потрібна взаємодія більшості інших підсистем організаційно-еко¬номічного процесу. Наприклад, упровадження нового продукту, як правило, потребує зміни технології й організації виробництва, застосування нових систем стимулювання праці та інших кардинальних нововведень. Усе це потребує інвестицій. Незначні зміни, які здійснюються в соціально-економічних та інших системах унаслідок наведених доказів, не є інноваціями в повному розумінні.

Детальний інноваційний аналіз може містити такі етапи:

1. Аналіз і прогноз напрямів науково-технічного прогресу (НТП) у даній і суміжній галузях. Цей етап необхідний для розуміння майбутніх технологічних та функціональних загроз.

Технологічні загрози — можливості виробництва продукту даної фірми за допомогою інших, прогресивніших технологічних процесів. У цьому випадку внаслідок застосування застарілої технології підприємство може виявитися неконкурентоспроможним за витратами, а в низці випадків — і за якістю продукції.

Функціональна загроза пов’язана з можливістю появи в конкурентів нового, прогресивнішого продукту, який буде виконувати функції старого на вищому рівні.

2. Аналіз фонду винаходів і результатів науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт (НДДКР) передбачає дослідження вже зроблених винаходів. У цьому випадку потрібно виходити з такого принципу: «Майбутні інновації — це винаходи, що існують».

3. Відбір найефективніших винаходів. На цьому етапі потрібно зрозуміти, які винаходи є найпрогресивнішими та ефек¬тивними і яка ймовірність їх перетворення в інновації в майбутньому.

4. Аналіз ринку нововведень, який може бути представлений двома великими блоками: ринком так званих контрактних НДДКР

і ринком технологічних ліцензій.

5. Розроблення інноваційних стратегій.

6. Аналіз капіталоємності інновацій, необхідних для реалізації стратегій. На даному етапі інноваційний аналіз переходить в інвестиційний.

Аналіз суті інновацій і різних підходів до їхньої класифікації дав змогу виокремити наявні основні групи інновацій, які розрізняються за такими ознаками:

•сферою прикладення (науково-технічні, організаційно-еко¬номічні, соціально-культурні);

•характером потреб, що задовольняються (такі, що створюють нові потреби, й такі, що розвивають наявні);

•предметом прикладення (інновації-продукти, інновації-про¬цеси, інновації-сервіс, інновації-ринки);

•ступенем радикальності (базисні, системні, що приростають);