Методичні засади визначення інвестиційних ризиків і розроблення заходів щодо їх зменшення

Як ризик неповернення основного боргу й процентів за позикою кредитний ризик виникає внаслідок:

•неможливості позичальника створити в майбутньому адекватний грошовий потік;

•невпевненості в реалізації в майбутньому за необхідною ціною застави під кредит;

•погіршення іміджу (репутації) позичальника у зв’язку з непередбаченими несприятливими змінами в діловому світі.

Підприємство може також підпадати під вплив кредитного ризику, якщо розміщує багато вільних коштів на банківському депозиті. Може виникнути ризик ліквідації банку, і в цьому випадку підприємство втратить більшу частину своїх вкладів.

Якщо компанія позичає гроші за овердрафтом, то вона може піддатися ризику, пов’язаному з рішенням банку знизити наданий кредит (граничну суму овердрафтної позики банк має право зменшити в будь-який час). Для компанії це ризик негайної ліквідації.

Ринком цінних паперів породжується інвестиційний ризик, який акумулює процентний і бізнес-ризики, а також зумовлює специфічний ринковий ризик. Сутність інвестиційного ризику полягає в ризику втрати, по-перше, укладеного (інвестованого) капіталу, і, по-друге, — очікуваного доходу.

Ринковий ризик, як правило, не пов’язаний з економічною ситуацією на підприємстві-емітенті. Він відображає зміни в очікуваннях інвесторів щодо перспектив підприємства-емітента. Зазвичай емітент не може контролювати рух своїх цінних паперів на ринку. Раптова війна, результати виборів, політична ситуація, хвороба або втрата президента, приплив золота тощо справляють величезний вплив на рух ринкових цін.

Головними чинниками, які визначають рівень ризику, є:

1. Співвідношення ризику та доходу.

2. Тривалість вкладення інвестицій.

3. Бар’єрна й позбавлена ризику ставки та премія за ризик.

4. Оцінка віддачі (доходу) укладеного капіталу.

Оцінка співвідношення ризику та доходу є тією основою, на якій базуються раціональні управлінські рішення вкладення капіталу. Одні інвестиції можуть приносити вищий дохід, інші — низь¬кий. Укладення капіталу, наприклад, у забезпечені активи є надійними, хоча й приносить невеликий дохід, оскільки вони мають гарантії отримання фіксованого прибутку й повернення вкладеного капіталу. Тоді ж, коли пропонують вкласти капітал у ненадійні або ризиковані проекти, інвестор має право вимагати високого доходу.В інвестиційній практиці заведено вважати, що віддача на вкладений капітал має бути пропорційною ризикованості вкладень. Цю залежність унаочнює рис. 11.4.

Рис. 11.4. Графік відношення ризику-дохідності

Як показує графік, невисокий ризик пов’язаний з невеликим доходом, високий — навпаки.

Залежно від схильності піддавати свій капітал ризику покупці фінансових інструментів можуть бути або інвесторами, або спекулянтами (арбітражерами), або гравцями.

У табл. 11.6 подано класифікацію інвестицій залежно від мас¬штабів ризику та винагороди (доходу). З таблиці видно, що чим спекулятивнішим є цінний папір, тим більший дохід він пропонує в майбутньому. Ризик і дохід не пов’язані безпосередньо, оскільки можна придбати просту акцію за 100 грн з доходом у 10 % і ризикувати більше, ніж за купівлі простої акції за 100 грн з доходом у 15 %. Гроші, покладені в банк, сейф тощо дуже залежать від ризику зниження їхньої купівельної спроможності.