Моніторинг реалізації інвестиційних проектів
6)поведінки, звичок, реакції індивідуальних і групових споживачів, а також торгової політики.
За проведення маркетингових досліджень можна використовувати такі підходи:
— матриця «товари-ринки» І. Ансоффа;
— стратегічна модель М. Портера.
Матриця І. Ансоффа передбачає використання чотирьох маркетингових стратегій для збільшення та збереження збуту (табл. 2.3):
•стратегія проникнення на ринок, головними інструментами якої є реклама й торгівля, а акцент робиться на продукти, що існують;
•стратегія розвитку ринку, коли компанія робить спробу проникнення продуктів, що існують, у нові регіони, споживчі сегменти тощо;
•стратегія розвитку продукту передбачає розвиток своїх продук¬тів і пошук нових рішень для невідомих наперед клієнтів;
•диверсифікація, коли компанія ставить за мету досягнення успіху на нових ринках новими продуктами.
Таблиця 2.3
МАТРИЦЯ І. АНСОФФА
Відповідно до моделі М. Портера (табл. 2.4), виокремлюють три стратегії проекту згідно з часткою ринку: лідерства в зниженні витрат, диференціації, фокусування (концентрації).
Таблиця 2.4
МАТРИЦЯ М. ПОРТЕРА
Для досягнення лідерства в зниженні витрат зазвичай необхід¬но володіти значною часткою ринку або іншими важливими перевагами. Для проведення такої стратегії необхідний доступ до капіталу, нововведення та вдосконалення виробничого процесу, ретельний контроль за робочою силою, прості у виготовленні продукти, система збуту без великих витрат.
Стратегія диференціації базується на створенні унікальних продуктів (послуг).
Стратегія фокусування передбачає, що концентрація зусиль на визначеній меті ефективніша, ніж дії на широкому колі конкуренції. Наголос робиться на обмеженій кількості споживачів, частині номенклатури продуктів або географічно обмеженому регіоні.
Отже, матриця І. Ансоффа показує продуктовий діапазон і допомагає визначити виробничу програму, а концепція стратегічних альтернатив М. Портера сприяє ідентифікації позиції проекту на ринку й визначенню виробничої потужності.Фінансовий моніторинг проводиться інвестором, замовником, фірмою-девелопером за його дорученням, а також іншими учасниками проекту на першому етапі освоєння інвестицій (проектування та будівництво) за такими показниками, як: загальний обсяг інвестицій за проектом; витрати на земельну ділянку, проект¬но-дослідницькі роботи; вартість будівельно-монтажних робіт (договірна ціна); контрактова вартість обладнання, інструментів та реманенту; джерела фінансування проекту; власний, акціонерний капітал та інші залучені кошти; запозичені кошти; кредити банку та інші боргові зобов’язання; лізинг та інші запозичені кошти; мобілізація внутрішніх ресурсів.
За умов України оцінювання виконання річної програми може проводитися на місцях відповідно до прийнятого порядку розрахунків за виконані будівельно-монтажні роботи. Під пос¬тійний нагляд потрапляють поелементно вироблені витрати на відчуження землі під забудову (оренда або купівля земельної ділянки; витрати на проектно-дослідницькі роботи; оплата будівельно-монтажних робіт за договірними цінами; розрахунки за поставлене, установлене та невстановлене обладнання; інші (які не збільшують вартість основних фондів) витрати). Моніторинг здійснюється за використанням джерел фінансування — власних, запозичених або залучених коштів. У процесі моніторингу виявляються відхилення від програми реалізації проекту, приймаються рішення про мобілізацію внутрішніх фінансових ресурсів, додаткове залучення або запозичення коштів.