Проблеми ринку цінних паперів

Інфраструктура ринку цінних паперів включає:

Світовий розвиток ринків цінних паперів пред'являє усе більш жорсткі вимоги до оборотності цінних паперів. Нові інформаційні технології призвели до створення нових технологій і на ринку цінних паперів. Технічний прогрес виявився чинником, який стимулював розвиток централізованих комп’ютерних систем. Він забезпечив випуск та обіг цінних паперів в формі електронних записів та підвищив ефективність розрахунків. Країни, в яких сформувався та функціонував ринок цінних паперів, у 80-х - 90-х роках відчули, що його подальший розвиток можливий лише в глобальних масштабах. Фактично розпочалася інтернаціоналізація ринків капіталів, яка супроводжувалася реформуванням національних ринків та пристосуванням їх до глобальних систем ціноутворення і обігу цінних паперів.Проте, специфічність національних ринків цінних паперів, інколи навіть принципова відмінність законодавства щодо обігу цінних паперів однієї країни від іншої значно ускладнювали вирішення цієї проблеми. Звичаї та практика діяльності місцевих ринків значно відрізнялися, що заплутувало і збивало іноземних учасників. В зв’язку з швидким розвиненням міжнародного бізнесу з цінними паперами ускладнювалося становище стосовно вимог щодо відповідної міжнародної ідентифікації фінансових інструментів. Таким чином, із зростанням міжнародної торгівлі критично важливим стало виконання вимоги щодо стандартизації всіх видів діяльності на ринку капіталу і особливо на ринку цінних паперів.

Стандартизація на ринку цінних паперів у сполученні з можливістю застосування нових інформаційних технологій надали поштовх до розвитку депозитарної діяльності, як системної функції ринкової інфраструктури щодо виконання угод та обліку прав власності. Свій розвиток депозитарна діяльність одержала в доповідях Групи Тридцяти і Базельского банківського комітету, в рекомендаціях міжнародній організації IOSCO, стандартах ISO, директивах ЕС та в інших документах. В результаті цього розвитку в більш ніж у 100 країнах світу з'явилися повно функціональні Центральні депозитарії, які стали основою обігу “електронних цінних паперів” та надали додатковий поштовх для розвитку ринку капіталу цих країн.

Головним фактором для розвитку Центральних депозитаріїв стали рекомендації групи 30-ти про Кліринг і розрахункову систему світових ринків цінних паперів, опублікованих у 1989 р. У доповіді відзначалися велика різноманітність і якісна неоднорідність розрахункових систем у усьому світі. Описувалися ризики і дорожнеча, породжені відсутністю ефективності в розрахункових системах на внутрішніх ринках. У доповіді Групи 30-ти були дані дев'ять рекомендацій для поліпшення ефективності і стандартизації діяльності локальних клірингових і розрахункових систем. Третя рекомендація спеціально стосувалася центральних депозитаріїв із пропозицією здійснення її до 1992 р:

“кожна країна повинна мати розвинутий і ефективно діючий Центральний депозитарій цінних паперів, організація і керування якого сприяли б залученню найбільшого числа учасників.”

Депозитарна та розрахунково-клірингова діяльність в останні десятиріччя стала одним з провідних видів професійної діяльності на світових ринках цінних паперів. Ця діяльність забезпечує фундамент ринку цінних паперів. Значною мірою процедури обліку, клірингу та розрахунків визначають дієвість та ефективність фондового ринку і допомагають забезпечити цілісність ринку, знизити рівень ризику та заощадити значні кошти.

З часу опублікування Доповіді Групи 30-ти кількість організацій Центральних депозитаріїв зросло з 32 до 102. Найближчим часом повинно бути засноване додатково щонайменше 20 Центральних депозитаріїв.

Головні принципи, на які Центральні депозитарії орієнтуються у своєму розвитку

Існуючі Центральні депозитарії

1.Дематеріалізація цінних паперів.

2.Розвиток послуг кредитування / застави цінних паперів

3.Розширення кола цінних паперів / інструментів, що беруться на обслуговування.