Ринок облігацій. Оцінка якості облігацій. Рейтинги

Види векселів: простий та переказний. Простий вексель є безумовним зобов'язанням векселедавця (боржника) сплатити векселедержателю фіксовану суму грошей із зазначенням строку та місця оплати, за розпорядженням кого повинна бути здійснена оплата, а також дати підписання векселя. Переказний вексель (тратта) — це наказ векселедавця (трасанти) платнику (трасату) виплатити фіксовану суму грошей у вказаний період третій особі (ремітенту). Платник стає боржником за векселем після того, як погодиться на його сплату (акцепт). Векселедержатель, що записаний у векселі, називається першим векселедержателем (ремітентом). При подальшому передаванні векселя законним векселедержателем є особа, яка гарантує своє право на безперервній кількості переказних записів на векселі (індосаментів).

Розглянемо основні форми векселів.

Комерційний вексель (commercial bill). Виписується для фінансування торгових чи інших комерційних операцій.

Фінансовий вексель. За цим векселем не стоїть конкретна товарна угода, він оформляє міжбанківські боргові відносини.

Казначейський вексель (treasure bill). Це цінний папір, що емітується державою з метою забезпечення короткострокового фінансування (на 3, 6 чи 12 місяців). Казначейські векселі, що виписуються на пред'явника, переважно фіксують зобов'язання уряду і продаються від його імені банкам, іншим кредитним установам і корпораціям з метою отримання готівки для покриття поточного бюджетного дефіциту.

В умовах сучасної ринкової економіки векселі стали об'єктом купівлі-продажу та формою інвестування капіталу на короткий період з метою отримання доходу, тобто перетворились на особливий вид цінних паперів.

Найпоширенішим способом розрахунків за векселями стало їх інкасування в комерційних банках. Інкасування векселів — це банківська розрахункова операція, за допомогою якої комерційний банк за дорученням клієнта-векселедержателя бере на себе відповідальність за пред'явлення векселя платникові та отримання в зазначений строк належних платежів за відвантажені товарно-матеріальні цінності й надані послуги і зараховує їх на рахунок клієнта. Оплачений вексель повертається боржникові з відповідною поміткою. У разі несплати векселя банк передає його до опротестування, а потім повертає кредиторові.

Облік, або дисконт, векселів полягає в тому, що банк, обліковуючи вексель, негайно сплачує його вартість пред'явникові, а платіж отримує лише з настанням зазначеного у векселі строку. Економічна сутність цієї операції полягає в достроковій грошовій реалізації векселя його держателем банку і перетворенні комерційного кредиту на банківський. Процес обліку векселів виникає внаслідок того, що продавець продукції, ставши векселедержателем, під впливом нерівномірності надходжень і видатків у процесі своєї виробничо-комерційної діяльності відчуває нагальну потребу у грошах для розрахунку з власними кредиторами. Сукупність операцій комерційних банків з обліку векселів утворюють обліковий (дисконтний) ринок.

Список використаної та рекомендованої літератури

1.Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000.

2.Закон України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" від 30 жовтня 1996 р. № 448/96-ВР // ВВР України. — 1996.

3.Закон України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" від 15 березня2001 р.№2299-111//ВВРУкраїни.—2001.

4.Закон України "Про Національну депозитарну систему і особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" від 10 грудня 1997 р. № 71097-ВР //ВВР України. —1997.

5.Закон України "Про обіг векселів в Україні" від 5 квітня 2001 р. № 2314-ІП // ВВР України.—2001.

6.Закон України "Про цінні папери і фондову біржу" від 18 червня 1991 р. № 1201/ВР, із змін, і допов. // ВВР України. — 1991.

7.Буренин А. Н. Рынки производных финансовых инструментов. — Μ.: ИНФРА-М, 1996.