Загальна хімія
2.У великих періодах спостерігається деяка періодичність у зміні властивостей всередині самих періодів. Так, у парних рядах великих періодів металічні властивості елементів послаблюються повільно, в результаті всі елементи парних рядів – метали. У непарних рядах великих періодів властивості елементів змінюються так само, як і в елементів малих періодів: металічні властивості послаблюються, а неметалічні – посилюються.
3.Особливу подібність властивостей виявляють елементи, розміщені всередині великих періодів, наприкінці кожного парного ряду. Це та як звані тріоди: Ферум – Кабальт – Нікол, що утворюють родину Феруму, і дві інші: Рутеній – Родій – Паладій та Осмій – Іридій – Платина, що утворюють родину платинових металів (платиноїдів). Виділяють ще родину лантаноїдів ( 14 елементів шостого періоду) і родину антиноїдів (14 елементів сьомого періоду).
4. У групах у міру зростання відносних атомних мас елементів їхні металічні властивості посилюються, а неметалічні послаблюються (в елементів побічних підгруп бувають винятки).
5.У періодичній системі посилення металічних властивостей елементів у групах з верху в низ і послаблення їх у періодах з ліва на право зумовлюють появу діагональної подібності. Так, Берилій більше подібний до Алюмінію, ніж до Магнію, Бор – до Силіцію, ніж до Алюмінію.
5
У періодах максимальна валентність елементів (формальна) у сполуках з Оксигеном зростає: у малих періодах від 1 до 8, у великих періодах – в двічі, що й дало Д. І. Менделєєву підставу розмістити елементи великих періодів у два ряди.
7. У групах вища формальна валентність елементів за Оксигеном, як правило, відповідає номеру групи. Це справедливо для елементів головних підгруп, крім Флуору, Оксигену, Нітрогену та інертних газів. Елементи побічних груп можуть виявляти й іншу валентність. Так, Купрум – елемент першої групи побічної підгрупи – утворює оксиди Cu2O і CuO, де Купрум буває як одно -,так і двовалентний.
8. Елементи головних підгруп IV – VII груп. можуть утворювати легкі сполуки з Гідрогеном. Формальна валентність елементів за Гідрогеном дорівнює різниці між числом 8 і номером групи, в якій розміщується елемент.
Життя і діяльність Д.І.Менделєєва.
Дмитро Іванович Менделєєв народився у 1834 р. в Тобольську в родині директора гімназії. Ще гімназистом Д. І. Менделєєв виявив великий інтерес до природничих наук, а після закінчення гімназії вступив до природничо-математичного факультету Петербурзького педагогічного інституту. Закінчив інститут із золотою медаллю і був направлений учителем природознавства у Сімферополі.
У цей час ішла Кримська війна (1853 – 1856 ), і гімназія не працювала. Д.І.Менделєєв влаштувався в архіві, а згодом переїхав до Одеси і домігся посади викладача першої одеської гімназії при Ришельєвському ліцеї. Тут він розробив гідратну теорію розчинів, потім блискуче захистив магістерську дисертацію ,,Про питомі об'єми”. Незабаром 23-річний Менделєєв став доцентом і здобув право читати лекції в Петербурзькому університеті. Молодий учений продовжував наукове дослідження стану і властивостей речовин. Він відбув дворічне наукове відрядження до Гейдельберзького університету (Німеччина), де досліджував властивості газів, у перше визначив критичні температури багатьох із них і довів, що за певної температури всі гази можна перетворити на рідини.
У Німеччині Д. І. Менделєєв зблизився з багатьма видатними вченими. Серед них були М. М, Бекетов, О. П, Бородін, І. М.Сєченов та інші. У 1860 р. він узяв участь у Першому Міжнародному конгресі хіміків у Карлсруе.Повернувшись до Петербурга, Менделєєв продовжував наукову і педагогічну роботу в університеті. Після захисту у 1865 р. докторської дисертації ,,Про сполучення спирту з водою і розуміння розчинів як асоціацій” його було обрано професором Петербурзького технологічного інституту, а потім – університету, в якому він керував кафедрою неорганічної хімії протягом 23 років. Тут він із великою цікавістю працював над фундаментальним підручником ,, Основи хімії”. Пристрасне бажання об’єднати розрізнені хімічні знання у певну систему породило у Менделєєва
6