ХІМІЯ У ВІЙСЬКОВІЙ СПРАВІ

Розглядаючи властивості сірчаної кислоти, до¬цільно звернути увагу на використання її у вироб¬ництві вибухових речовин як водовіднімаючий засіб у складі нітруючої суміші. Сумішшю сірчаної кис¬лоти, бертолетової солі й цукрової пудри заповню¬вали ампули, які кріпилися до пляшок із запалю¬вальною рідиною. Запал загорався як тільки ампула розбивалася разом з пляшкою.

Застосування вогнепальної зброї пов'язане з по¬рохом. Уперше порох винайшли в Стародавньому Китаї і використовували його, як не дивно, не у військових цілях, а розважальних — фейєверках. Лише епізодично порох використовували як «несмер¬тельну» зброю шокуючої дії — гуркіт вибуху і спа¬лах порохового заряду викликав панічну втечу во¬рогів. Близько 300 р. н.е. китайці почали використо¬вувати порохові снаряди: стріли з вибухаючими на¬конечниками, чавунні глечики заповнювали речо¬виною, подібною за складом до пороху і підпалюва¬ли (у радіусі 15 м все вигорало, а осколки пробивали броню воїнів).

Шістсот років тому німецький монах Бертольд Шварц (алхімік з Фрейнбурга), експериментуючи із селітрою, сіркою та іншими горючими матеріала¬ми, розкрив склад вибухової суміші незалежно від китайців. У XIII ст. грізна вогнепальна зброя розпо¬чала тріумфальну ходу спочатку Європою, а потім усім світом. Реакція горіння чорного, або димного, пороху виражається рівнянням:

2KNO3 + ЗС + S = N2 + ЗСО2 + K,S + Q.

Два продукти реакції — гази, а сульфід калію — тверда речовина, яка утворює після вибуху «дим». Джерело кисню — нітрат калію. Якщо посудину, яка запаяна з одного кінця (труба), закрити рухливим тілом (ядром), воно під тиском порохових газів ви¬кидається. У цьому виявляється метальна дія поро¬ху. Якщо ж стінки посудини, у якій знаходиться по¬рох, недостатньо міцні, то вона розривається під дією порохових газів на дрібні осколки, які розлітаються навкруги з величезною кінетичною енергією. Це бризантна дія пороху.

У середині XIX ст. замість чорного пороху стали застосовувати нові вибухові речовини з більшою руй¬нівною силою. Вони швидко витіснили порох з військової техніки. Тепер він застосовується в гірничій справі, піротехніці, а також у мисливстві.

Кисень і озон використовуються як компоненти ракетного палива. Встановлено, що озон значно ефективніший за кисень як окиснювач — він забез¬печує крашу питому тягу, але через велику вибухонебезпечність, особливо в газоподібному стані, ви¬користовувати його в паливі неможливо. Він широ¬ко застосовується тільки у вигляді розчину в рідко¬му кисні.

Нітроген і Фосфор

Вивчення теми пов'язане з обговоренням про¬блеми зв'язаного Нітрогену. Синтез аміаку й одер¬жання на його основі нітратної кислоти дає мож¬ливість добувати сильні вибухові речовини: нітро¬гліцерин (динаміт), тринітротолуол (тол), триніт-роцелюлозу (піроксилін), тринітрофенол (пікрино¬ву кислоту) тощо. Азотна промисловість Радянсь¬кого Союзу з честю витримала важке випробування в роки Великої Вітчизняної війни: наш фронт був забезпечений боєприпасами в достатній кількості.

Більшість вибухових сумішей містять окиснювач (нітрати металів або амонію тощо) і паливо (дизельне пальне, деревне борошно, алюміній). З нітрату амо¬нію виробляють вибухові речовини — амоніти. На¬приклад, до складу амоналу входять амоній нітрат і порошкоподібний алюміній, іноді вугілля. Реакція під час вибуху амоналу така:

3NH4NO3 + 2АІ = 3N2 + 6Н2О + АІ2О3 + Q.Фосфор застосовується у військовій справі як за¬палювальний засіб і як димоутворююча речовина. У результаті спалювання фосфору на повітрі виділяєть¬ся фосфорний ангідрид, пара якого, вбираючи воло¬гу, утворює білий туман, що складається з найдрібніших краплинок розчину метафосфатної кислоти, яка викликає опіки й отруєння організму. Наприк¬лад, у США створено новий димовий універсальний елемент, який являє собою пластину білого фосфо¬ру, армовану бавовняною тканиною. Такі елементи щільно укладаються в корпус боєприпасу і при підльоті до землі виштовхуються та розсіюються, утворюючи дим.

Дим забезпечує маскування військ і тилових об'єктів. До сучасних димоутворюючих речовин ви¬суваються вимоги: знижувати ефективність сучасних систем зброї, оснащених оптичними, інфрачерво¬ними і радіолокаційними засобами.

Фосфор входив до складу диверсійного запалю¬вального засобу, яке було схоже на звичайнісіньке мило і не викликало підозр у німців і поліцаїв у роки