ХІМІЯ У ВІЙСЬКОВІЙ СПРАВІ
Роль хімії в житті суспільства в останні десяти¬ліття значно зросла, зокрема це стосується значно ширшого застосування хімічних речовин і хімічних процесів у військовій справі.
Хімія дала паливо бойовим машинам і літакам: своєю здатністю перелітати за кілька хвилин вели¬чезні відстані бойові ракети зобов'язані спеціально розробленому для них паливу. Створюється не тільки хімічна зброя, отруйні речовини, але також синте¬зуються сполуки, які дезактивують і знезаражують їх. Відкриття пороху шість віків тому стало тріум¬фом хімічних знань і поклало початок новій епосі вогнепальної зброї. Виробництво бомб, фугасів, ар¬тилерійських снарядів — дітище хімії. Хімічні про¬цеси забезпечують колообіг речовин у замкнутих системах (на підводних човнах і космічних кораб¬лях) та дають тим самим можливість існувати лю¬дині в цих умовах тривалий час. Бурхливий розвиток хімії полімерів дав змогу створювати речовини із заданими властивостями, які поєднують міцність, легкість, хімічну стійкість, дають можливість у небачено короткий термін будувати дороги, злітно-посадочні смуги для літаків і гелікоптерів, наводити переправи через водні перешкоди, змінювати зовнішній вигляд бойової техніки, вирішувати про¬блеми підвищення міцності деталей літаків, авто¬мобілів, танків, підводних човнів, різних видів зброї.
Хімія змусила приймати участь у прогресі військо¬вої справи елементи, які рідко зустрічаються в при¬роді: Телур, Цезій, Цирконій — використовуються у фотоелементах, дають можливість «бачити» в тем¬ряві, вести бій у нічних умовах; Уран, Берилій, Бор, Кадмій, Гафній — застосовуються в атомних сило¬вих установках; уран використовується для створен¬ня снарядів, куль. Поряд з ядерною фізикою хімія є основою для створення атомної й термоядерної зброї, а також ефективних засобів захисту.
Без ознайомлення з усією багатогранністю впливу хімії на військову справу не можна чітко уявити на¬уково-технічної революції, яка проходить в армії, передбачити перспективу дальшого прогресу бойо¬вої техніки.
Тому доцільно на уроках, факультативах, гурт¬ках, позакласних заходах, у повідомленнях, рефера¬тах, доповідях використовувати військову тематику. Це не тільки сприяє активізації знань з хімії, викли¬кає інтерес до спеціальної літератури та інших інформаційних джерел, де подібні питання розгля¬даються ширше і глибше, а й формує стійку грома¬дянську позицію, виховує патріотів — захисників Вітчизни.
У запропонованій методичній розробці ми розгля¬немо ті розділи курсу хімії, які потрібно використову¬вати з метою військово-патріотичного виховання учнів.
Оксиген і Сульфур
Під час вивчення цієї теми можна ознайомити учнів з оксиліквітами — вибухонебезпечними сумі¬шами будь-якої пористої маси (торфу, тирси, вугіл¬ля) з рідким киснем. Оксиліквітний патрон — це довгий мішечок, заповнений горючим матеріалом, який безпосередньо перед використанням занурю¬ють у рідкий кисень, після чого в нього вставляєть¬ся електричний запал. Цю вибухівку застосовували під час Першої і Другої світових війн. Нині оксилі¬квіти використовують у гірничовидобувній промис¬ловості.
Сірку використовувала людина з давніх-давен. У ранньому Середньовіччі з'явилася загадкова й мо¬гутня на той час зброя — «грецький вогонь». Більше п'яти віків Візантія зберігала таємницю його виго¬товлення. Точний рецепт нині невідомий, хоча су¬часні дослідники дійшли такого висновку: це нафта або її легкі фракції, різні масла, горючі смоли, які збирали на обмілинах Мертвого моря, асфальт і обо¬в'язково якийсь «секретний компонент» (найбільш адекватним варіантом є суміш негашеного вапна і сірки, яка загоралася при контакті з водою). Вибух супроводжувався густим димом і страшним гурко¬том, що наводив жах, сіяв паніку. Все кругом заго¬ралось як при польоті снаряда, так і при його падінні. Намагання гасити полум'я водою тільки підсилюва¬ло горіння.
«Грецький вогонь» відіграв не тільки стратегіч¬ну, а й геополітичну роль: зупинив мусульманську експансію в Європу. Якщо на суходолі, в Сірії і Малій Азії, візантійці отримували від арабів одну поразку за другою, то Константинополь і Грецію, для загарбання яких арабам необхідно було виграти битву на морі, християни могли утримувати протя¬гом віків.
Хоча, слов'янські дружини 911 р. під орудою кня¬зя Олега розбили візантійський флот, і Олег прибив свій княжий щит на воротах Царгорода.Сірка використовувалася під час виготовлення ручних запалювальних засобів, заповнених рідиною. Ще на початку Великої Вітчизняної війни цей вид зброї одержав назву «коктейля Молотова». 7 липня 1941 р. Державний Комітет Оборони прийняв по¬станову «Про протитанкові збройні фанати (пляш¬ки)», у якій йшлося про забезпечення ними військ. Виготовляли кілька видів цих самозапалювальних засобів, але найбільш ефективними були пляшки з рідиною КС («Кошкінська суміш» — за прізвищем винахідника Н.Кошкіна), яка являла собою жовто-зелений розчин із вмістом фосфору і сірки. Пляшки заповнювали сумішшю авіаційного бензину, лігрої¬ну, загущеного маслами або спеціальним порошком-загусником СП-2. Падаючи на тверду поверхню, пляшка розбивалася, рідина розливалася і від кон¬такту з повітрям самозаймалася, горіла яскравим по¬лум'ям до трьох хвилин, розвиваючи температуру до 1000 °С. При цьому, будучи липкою, вона прилипала до броні танка, осліплювала екіпаж димом, викурю¬ючи його з танка і випалюючи все всередині. Краплі горючої рідини викликали сильні важкозагоювані опіки. Фронтовики вимагали: «Більше пляшок з КС. Танки горять від них як сірники». І справді, бойовий рахунок запалювальних засобів вражає. З їх допомо¬гою за роки війни було знищено 2 500 танків, само¬ходок, бронемашин, 1 200 ДОТів і ДЗОТів, 800 авто¬машин, 65 військових складів.