Історія розвитку аудиту в світі та характеристика тенденцій, що впливають на нього
Історія розвитку аудиту в світі та характеристика тенденцій, що впливають на нього
В економічній літературі висловлюються різні думки щодо істо¬рії виникнення аудиту в світі. Слово "аудит" походить від латинсь¬кого слова "audio" (він слухає, відповідно "auditor" - той, хто слухає).
Одні автори стверджують, що започаткування професії аудито¬ра сягають давніх часів. Ще в Стародавньому Єгипті (близько 2600 років до н.е.) існували чиновники, які поєднували функції обліку та контролю. В Римській імперії (НІ ст. до н.е.) функції контролю здійснювали спеціальні службовці, так звані куратори. Водночас з ними діяли прокуратори - намісники провінцій, фінансові чинов¬ники з забезпечення державних доходів, а квестори займалися фі¬нансовими та судовими справами.Інші дослідники доводять корені існування аудиту в Стародав¬ній Греції. В той період, особлива увага приділялася контролю збереження власності, зокрема майна. Крадіжку греки розглядали
як матеріальну шкоду. Нестача цінностей покривалася матеріально відповідальною особою або його поручителями, причому якщо не¬стача кваліфікувалася як розкрадання, то відшкодування ЇЇ відбува¬лося у десятикратному розмірі. Афіни мали спеціальних чиновни¬ків і контролерів, до обов'язків яких належало складання звітів про доходи і витрати держави та їх контроль.
В Італії аудит поширився після падіння Римської імперії. Купці Флоренції, Генуї та Венеції використовували працю аудиторів для перевірки платоспроможності капітанів торгових кораблів, які пере¬возили товари в інші країні Європи. В той час метою контролю було попередження помилок в облікових книгах.
Наступною віхою в розвитку аудиту став період розквіту італій¬ських міст-держав. Тут мало місце паралельне співіснування конт¬ролю на приватному та державному рівнях.
У період середньовіччя разом із розвитком суспільно-економіч¬них відносин удосконалювався облік і контроль господарської дія¬льності, з'явилися спеціальні трактати про контроль облікових за¬писів і звітності. В цих трактатах наголошувалося на необхідності піддавати ретельній перевірці звіти; регулярно проводити інвента¬ризацію залишків цінностей, дебіторської заборгованості, підтвер¬джувати правильність цін та ін.
Значним поштовхом у розвитку фінансово-господарського конт¬ролю в світі, а отже, і професії аудитора, було зародження капіта¬лістичного способу виробництва. Починаючи з середини XIX ст., коли капіталістичний тип виробництва почав домінувати у країнах Європи і Північної Америки, реальні власники підприємств (акці¬онери, пайовики, засновники) майже повністю перестали брати участь в управлінні, яке було передано найманим працівникам - профе¬сійним менеджерам. Відразу почалися конфлікти інтересів: власни¬ки прагнули не тільки зберегти, а й примножити власність, а менед¬жери намагалися самі перейти до категорії власників, часто викори¬стовуючи надані їм можливості на шкоду своїм роботодавцям.
Звичайно, у цьому конфлікті власники мали законне право ви¬магати від менеджерів продуктивної праці та сумлінного виконання обов'язків, але реально контролювати їх не могли. Тому виникла ідея запрошувати висококваліфікованих і незалежних працівників (насамперед бухгалтерів), котрі могли б надавати об'єктивну інфор¬мацію про реальне збереження активів підприємства, величину прибутку тощо.
Отже, аудитори стали інструментом реалізації контролю влас¬ника за діяльністю найманого персоналу, результати якої знаходи¬ли формальне вираження у показниках публічної фінансової звіт¬ності.
Різні примітивні форми контролю існували і за первіснообщинно¬го, рабовласницького та феодального ладу. Історія ж виникнення ау¬диту пов'язана лише з розвитком капіталізму та ринкових відносин.
Відокремлення власників від безпосереднього управління влас¬ністю стало важливою передумовою розвитку аудиту і створення інститутів професійних бухгалтерів та аудиторів.
Більшість вчених світу визнають, що офіційною датою виник¬нення незалежного аудиту в сучасному його значенні є 23 жовтня 1854 р. Саме тоді Спілці бухгалтерів Единбургу був наданий статус королівської, її членам присвоєно звання "привілейованих бухгал¬терів". Спілка бухгалтерів Единбургу налічувала 180 членів, Інсти¬тут бухгалтерів та експертів Глазго - 144, а Спілка бухгалтерів Абердіно - 224.