Облікова політика

Раніше, до речі, система ведення бухгалтер¬ського обліку в Україні також передбачала ство¬рення та дотримання на підприємстві певної об¬лікової політики, але ці вимоги мали формаль¬ний характер.

Нові правила обліку можна порівняти з переходом до нових правил дорожнього руху

Часи, коли визначення облікової політики на підприємстві обмежувалось комплексом основ¬них (стандартних) параметрів обліку і звітності, механічно переписаних Із законодавчих цирку¬лярів (таких, як порядок нарахування зносу за основними засобами і МШП, порядок звітності підзвітних осіб тощо), минули назавжди. Ринкові методи господарювання вимагають досконалих, конкретних і незмінних правил ведення бухгал¬терського обліку та звітності на підприємстві. А встановлення таких правил, в свою чергу, потре¬бує наукового аналітичного підходу, глибоких маркетингових досліджень, зваженої і далеког¬лядної кадрової політики, поєднання інтелекту та досвіду працівників підприємства.Такі підходи до бухгалтерського обліку перед¬бачають інший рівень вимог до кваліфікації го¬ловного бухгалтера, насамперед високий профе¬сіоналізм. Нові правила обліку, до яких нале¬жить облікова політика, можна порівняти з пере¬ходом до нових правил дорожнього руху.

Наприклад, водій автомобіля, який погано ба¬чить дорогу і не знає дорожніх знаків, обов'язково ускочить в халепу! Якщо «дороги» не бачить голов¬ний бухгалтер, наслідки можуть бути стократ страшнішими, оскільки в цьому випадку від його дій залежить доля набагато більшої кількості людей.

Нові стандарти поставили перед підприєм¬ством нові вимоги, часом досить складні, розв'я¬зання яких потребує ґрунтовних знань економіч¬них процесів (що відбуваються як на самому під¬приємстві, так і за його межами), чинного законо¬давства України (особливо щодо обліку І звітності).

Перехід до нової системи обліку пов'язаний з певними труднощами і передбачає виконання нових операцій у бухгалтерському обліку, зокре¬ма визначення справедливої вартості придбаних ідентифікованих активів і зобов'язань, порядку оцінки, системи переоцінки активів, визначення доходів та витрат тощо.

Було б несправедливо не згадати про пози¬тивний момент нового законодавства: положен¬ня (стандарти) бухгалтерського обліку у багатьох випадках передбачають можливість вибору одно¬го варіанта з декількох пропонованих методів і процедур, застосування яких і визначає облікову політику. Але такий позитив, з одного боку, роз¬ширює права і можливості підприємства, а з ін¬шого - підвищує ризик щодо кінцевих результа¬тів його діяльності Тож потрібна висока відпові¬дальність конкретної посадової особи за прийня¬те управлінське рішення. Вибір слід робити зва¬жено, із максимальним врахуванням усіх «за» й «проти» на користь того чи іншого варіанта.

Суттєвим моментом для підприємства є спів¬відношення організаційних завдань та питань, які безпосередньо стосується облікової політи¬ки. Дехто вважає, що це різні речі, які потребують окремих рішень (наказів). На мою думку, встановлення облікової політики є скла¬довою частиною організації і ведення обліку та звітності на підприємстві. Це підтверджується тим, що п. 5 Закону про бухоблік є невід'ємною частиною, логічним продовженням статті 8 Зако¬ну, яка так і називається: «Організація бухгалтер¬ського обліку на підприємстві». Упевнений сам і хочу переконати читачів у тому, що розв'язувати такі питання потрібно не окремо, а комплексно! Для підтвердження сказаного наведу найпрості¬ший умовний приклад.

Припустімо, що підприємство «14» прийняло рішення застосовувати для нарахування зносу за основними засобами кумулятивний метод, а комп'ютерна бухгалтерська програма такого ме¬тоду нарахування зносу не передбачає. Придбан¬ня нової бухгалтерської програми потребує часу, додаткових затрат фінансових і людських ресур¬сів, які окупляться не раніше ніж за п'ять років.

Хто ініціює розробку облікової політики, коли вона встановлюється і хто її затверджує

Важливим моментом при розробленні й прийнятті облікової політики є те, що, згідно з пунктом 2 статті 8 Закону про бухоблік, «питання організації бухгалтерського обліку на підприєм¬стві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадо¬вої особи), відповідно до законодавства та уста¬новчих документів». Таким чином, правомірним буде розгляд питань, пов'язаних з організацією бухгалтерського обліку й обліковою політикою, і прийняття за ними рішень тільки власником (ами) підприємства. А якщо керівник під¬приємства не є його власником, треба, щоб саме власник (и) наділив(ли) його відповідними пов¬новаженнями. Делегування їх здійснюється ви¬щими органами управління (загальними зборами акціонерів, засновників, наказом власника при¬датного підприємства або розпорядженням відповідного державного органу, коли йдеться про державне підприємство, іншим органом, який передбачений установчими документами). Тільки в такому випадку юридичну чинність наказу керів¬ника підприємства вже не можна буде взяти під сумнів.