Облікова політика

Облікова політика

Що таке нова облікова політика підприємства?

Система бухгалтерського обліку - це своєрідний механізм підготовки та відображення ін¬формації про майнове та фінансове становище підприємства. Завдяки цій інформації внутрішні та зовнішні її користувачі мають уявлення про реальний стан справ на підприємстві.

Як відомо, методична база ведення бухгалтерського обліку складається з використання первин¬них облікових документів, інвентаризації, оцінки, калькулювання, організації обліку (управлінсько¬го, бухгалтерського та податкового), виконання розрахунків та проведень, контролю, підготовки звітності. Створення цілісної системи обліку пе¬редбачає активне застосування специфічного еле¬мента регулювання бухгалтерського обліку та звіт¬ності - облікової політики підприємства.

«Облікова політика - сукупність принципів, ме¬тодів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності» - таке визначення облікової політики наведене в статті 1 «Визначення термінів» Закону України від 16.07.99 р. №996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон про бухоблік).

Згідно з визначенням, облікова політика під¬приємства базується на основних принципах об¬ліку та звітності. Під принципами бухгалтерсько¬го обліку слід розуміти правила, якими необхідно керуватися при вимірюванні, оцінці й реєстрації господарських операцій і при відображенні їх ре¬зультатів у фінансовій звітності.

Основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності викладені в статті 4 розділу 1 Закону про бухоблік і пункті 18 П(С)БО 1 «За¬гальні вимоги до фінансової звітності».

Під час розробки облікової політики слід вра¬ховувати вимоги до якісних характеристик бухгал¬терського обліку та фінансової звітності, викладе¬ні в пунктах 14-17 П(С)БО 1, методи та процеду¬ри, передбачені іншими П(С)БО, норми й норма¬тиви, встановлені законодавчими актами України.

На жаль, визначення терміна «процедура», що використовується при складанні і поданні фі¬нансової звітності підприємства, у Законі про бу¬хоблік і в стандартах не наведене. На мою думку, а також на думку інших фахівців, до зазначених процедур доцільно віднести форму бухгалтер¬ського обліку, порядок заповнення і підписання первинних документів, правила документообігу і технологію обробки облікової інформації тощо.

Пункт 5 статті 8 Закону про бухоблік право встановлення облікової політики підприємства ціл¬ком і повністю полишає на розсуд суб'єкта господа¬рювання. При цьому підприємство самостійно:

• обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему реєстрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з до¬держанням єдиних засад, встановлених цим За¬коном, та із урахуванням особливостей своєї ді¬яльності й технології обробки облікових даних;

• розробляє систему і норми внутрішньогос¬подарського (управлінського) обліку, звітності і контролю за господарськими операціями, визна¬чає права працівників на підписання бухгалтер¬ських документів;

• затверджує правила документообігу й тех¬нологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і реєстрів аналітичного обліку;

• може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, із подальшим включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.

Необхідно також мати на увазі, що облікова політика є складовою частиною фінансової звіт¬ності підприємства та повинна відображатися у примітках до фінансових звітів. Отже, саме вона дозволяє поєднати ведення бухгалтерських опе¬рацій та складання фінансової звітності. Без та¬кого регламентуючого розпорядчого документа та його додержання бухгалтерський облік не від¬повідатиме принципу послідовності, а фінансова звітність не буде зрозуміла користувачам.