Місцеві збори

Новий етап застосування місцевих податків і зборів розпочався в Україні після проголошення нею незалежності. Місцеві податки і збори фактично було роздержавлено, виведено зі складу державних податків, і вони почали розглядатись як власні доходи місцевого самоврядування.

У Законі "Про місцеві Ради, місцеве та регіональне самоврядування" передбачено право місцевих рад запроваджувати на своїй території місцеві податки і збори.

Практика запровадження їх протягом 1991—1993 рр. пов'язана з неодноразовими правовими конфліктами між органами місцевого самоврядування і прокуратури, викликаними неврегульованістю цього питання в спеціальному законодавчому акті. Давня ж нормативна база не відповідала новим реаліям.

Питання місцевого оподаткування розв'язано в Декреті Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" від 20 травня 1993 р., за яким встановлено 17 місцевих податків і зборів. Серед них:

готельний збір,

ринковий збір,

збір за парковку автомобілів,

збір за видачу ордера на квартиру,

збір з власників собак,

курортний збір,

збір за участь у бігах на іподромі,

збір за виграш на бігах,

збір з осіб, котрі беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі,

податок з реклами,

збір за право використання місцевої символіки,

збір за право проведення кіно- і телезнімань,

збір за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей,

комунальний податок,

збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон,

збір за надання дозволу на розміщення об'єктів торгівлі.

У декреті визначено повноваження органів місцевого самоврядування щодо встановлення місцевих податків і зборів та надання пільг на них, а також максимальні ставки місцевих податків і зборів.17 червня 1993 р. Верховна Рада України прийняла Закон "Про доповнення декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори", яким додатково запроваджується місцевий податок з продажу імпортних товарів.