Концепції адміністративної та податкової держави

Ввівши в науковий вжиток поняття “податкова держава” і “криза податкової держави”, Шумпетер посилив позиції соціології у вченні про державні фінанси. Поставивши питання про податкову державу і можливу її кризу, він визнав, що оподаткування породжує немало серйозних проблем. Яким чином створити раціональну податкову систему, – фіскально ефективну і водночас економічно й соціально прийнятну суспільству, розірваному суперечливими класовими, регіональними, галузевими і т. д. інтересами? Як впливають окремі податки на мотивації поведінки, матеріальний стан платників, виробничі процеси? Як узгоджується оподаткування з свободами і правами людини? Тим самим Шумпетер причетний до започаткування нової наукової школи, що пізніше одержала назву фіскальної соціології, мова про пізнавальний потенціал якої піде в підрозділі 2.1. Справу Шумпетера продовжили Ричард Масгрейв, Генрі Хінрічс, Ентоні Даунс та інші. Методи фіскальної соціології стали темою обговорення на 41-му конгресі Міжнародного інституту державних фінансів (Мадрид, 1985 р.) [37, c.26–38].

В адміністративно-податковій державі функціонування податкової служби, подібно до інших державних відомств, передбачає ієрархічну субординацію, сукупність процедур і санкцій, які приводять у дію систему оподаткування. Адже правовий порядок у демократичній державі був би неможливим без адміністративного механізму його підтримки. Дисципліна і відповідальність усіх учасників податкового процесу, а також обумовлені соціально-інституційним оточенням та підсилені загрозою санкцій етичні норми поведінки, виконують роль головних регуляторів стосунків між фіском і платниками податків.

Свого часу Адам Сміт (1723–1790) наполягав, що ключ до добробуту суспільства знаходиться в “невидимій руці”. Під “невидимою рукою” Сміт розумів природне прагнення до власної вигоди, котре направляючи людей до власного інтересу, забезпечує й інтерес суспільства в цілому. Тобто, суспільне благо безпосередньо не входить у наміри індивіда, а складається з суми індивідуальних егоїстичних інтересів. Сміт явно абсолютизував стихійні сили ринку, нехтуючи конфліктами соціальних інтересів, не передбачав ситуацій, коли приватні вигоди суперечать суспільним. За слушним зауваженням, що відображає сучасний погляд на проблему, “невидима рука” справді діє, але “вона, швидше за все, страждає артритом” [33, c.330].“Видима рука бюджетного процесу, – додає Масгрейв, – не менш “натуральна”, ніж невидима рука ринку” [43, c.31]. На його думку, податки (фіскальні ресурси) необхідні для виконання державних функцій: постачання суспільних благ, соціально мотивованого перерозподілу доходів, проведення макрополітики, а способи, за допомогою яких їх збирають, формують характер фінансових контактів між громадянами і державою. Саме за рахунок податків фінансують унікальні суспільні блага, запропонувати які ринок неспроможний, що і перетворює сучасну демократично-правову державу в податкову державу.

Суперечливе сприймання адміністративно-податкової держави обумовлене неоднозначністю соціально-психологічного реагування на оподаткування та на саму державу. Корифей російської фінансової науки І.Х. Озеров писав із цього приводу: “Рассматривая средневековые налоги, мы попадаем как бы в музей орудий, которыми пытали людей; но, вместе с тем, налоги же принесли людям и свободу: разве политический строй Англии не вырос на почве борьбы против произвольных налогов, разве свободная жизнь Северной Америки не была вскормлена английским произволом в сфере обложения, а во Франции разве не налоговый гнет и финансовые неурядицы внесли в головы французского населения идеи свободы? Налог – это закоренелый смутьян, проникнутый мятежным духом подстрекателя, источник свободы, но и орудие пытки”. “Да, при помощи налогов совершена в мире масса добра, но и масса зла, пролиты реки крови, моря слез, но и приобретено лучшее достояние человека – свобода, и этому учителю лжи и клятвопреступления благодарное человечество могло бы воздвигнуть памятник с надписью: “Источнику человеческой свободы”•.

Сучасна держава, навіть сама процвітаюча і демократична нереальна без податкового відомства, як і не може обійтися без армії та поліції. Більше того – благоденство й демократія зобов’язані своїм існуванням податковій службі, армії та поліції. Адже в будь-якому суспільстві, навіть найбільш благополучному і стабільному число людей, необтяжених почуттям громадянського обов’язку, – легіон, на таких діє лише сила закону, та, і то не завжди. В цих обставинах – квінтесенція адміністративно-податкової держави.

Адміністративно-податкова держава – неоднозначне, але велике завоювання цивілізації. В країнах Західної Європи та Північної Америки вона існує з XVIII ст., бо саме з цього часу під впливом демократичних перетворень, породжених Великою Французькою революцією та Війною за незалежність США, започаткована тенденція витрачати податки на цілі, які виправдовують їх збирання, а саме – в інтересах добробуту, безпеки, здоров’я, освіти, комфорту існування всіх і кожного.

Література:

1.Андрущенко В.Л. Фінансова думка Заходу в ХХ столітті (Теоретична концептуалізація і наукова проблематика державних фінансів). – Львів, Каменяр, 2000. – 305 с.