Податок на додану вартість
Водночас, з метою аналізу щодо визначення регулюючого потенціалу, закладеного у структурі податкової системи, така класифікація недостатня. Відомо, що погляд на проблему під іншим кутом зору часто дозволяє отримати несподівані результати аналізу. Зокрема, для визначення ефективності оподаткування та коригування на цій основі податкової і бюджетної політики, досить важливим є аналіз структури податкової системи за ознакою об’єкта оподаткування.
Таблиця 3.8
Структура податкових надходжень до Зведеного бюджету України*
* Розраховано за даними Державного казначейства України.
У системі оподаткування України за простим переліком більшість складають податки з факторів виробництва (капітал, праця, земля, природні копалини тощо). Їх кількість становить 9, у той час як податками на товари фактично є ПДВ, акцизний збір, мито. При цьому до об’єкта “Праця та підприємництво” віднесено прибутковий податок з громадян та податок на прибуток підприємств, до об’єкта “Капітал” – податки на власність, до об’єкта “Природні ресурси” – платежі за використання природних ресурсів. Що стосується детальнішої характеристики цих співвідношень, то вона простежується з таких даних (табл. 3.9).
Таблиця 3.9
Структура податкових надходжень за ознакою об’єкта оподаткування*
* Розраховано за даними Державного казначейства України.
Наведені у таблиці 3.9 дані стверджують, що у структурі податкових надходжень переважають податки на фактори виробництва, тобто прямі податки, які менш негативно впливають на економіку країни, що свідчить на користь соціальної спрямованості податкової системи в цілому. Але якщо розглядати ці податки детально, то значна диференціація податкового навантаження на окремі фактори виробництво також по-різному впливає на розподіл обмежених ресурсів в економіці.Так, зростання частки сум надходжень від оподаткування такого ресурсу, як “Праця та підприємництво”, у структурі податкових надходжень майже на 50 % свідчить про наближення вітчизняної податкової системи за своєю внутрішньою структурою до податкових систем розвинених країн, де перевага надається прямим податкам – податкам на доходи. Вони безпосередньо пов’язані з результативністю праці та не виступають фактором, який стримує сукупний попит. У даному випадку не йде мова про ставки податків. Ці питання були розглянуті вище.
Що стосується ресурсу “Капітал (майно)”, то тут теж простежується тенденція до зростання питомої ваги надходжень від оподаткування цього фактора виробництва в структурі податкових надходжень. Необхідно звернути увагу, що в даному випадку під оподаткування підпадає лише рухоме майно (транспортні засоби), у той час як податок на нерухоме майно відсутній у чинній системі оподаткування. Тому його запровадження стане додатковим джерелом збільшення частки надходжень від оподаткування цього ресурсу та питомої ваги прямих податків у цілому в структурі податкових надходжень.
Оподаткування природних ресурсів відносять до найбільш “нейтральних” податків, які базуються на вилученні монопольної ренти. До цієї категорії (а саме – стягнення монопольної ренти) відносять також податковий збір з туристів, які відвідують унікальні історичні або природні пам’ятки. Враховуючи, що Україна володіє значними запасами різноманітних природних ресурсів та багата на історичні і природні пам’ятки, існують усі підстави для значного збільшення надходжень від оподаткування цього виду ресурсу. Крім збільшення податкових надходжень, удосконалення механізму сплати рентних платежів сприятиме раціональному використанню природних ресурсів та дбайливому ставленню до історичних та природних пам’яток.
Непряме оподаткування (податки на обіг та споживання), крім того, що належить до соціально несправедливих, ще й збільшує ціну ресурсів, які використовуються в процесі виробництва. Тобто фактично відбувається подвійне оподаткування одних і тих же ресурсів, спочатку як факторів виробництва, а потім при споживанні продукції, яка з них виробляється. При цьому споживачем фактично виступає населення країни, яке дуже різниться за розмірами доходу, але змушене купувати продукцію за завищеними цінами, які склалися в результаті застосування непрямих податків у формі додаткової націнки на товари.