Класифікація економічного контролю як передумова його удосконалення
Рис. 1. Класифікація видів економічного контролюФункції державного контролю від імені Верховної Ради України виконує Рахункова палата. Згідно з Законом України “Про Рахункову палату”[7], сфера її діяльності, як незалежного контролюючого органу, поширюється на Верховну Раду України, органи виконавчої влади, в тому числі і їх апарати, Національний банк України, Антимонопольний комітет України, Фонд державного майна України та інші державні органи і установи. Крім контрольних функцій, Рахункова палата України визначає і ефективність управління державними коштами, проводить попередній аналіз отриманих результатів, готує та надає висновки і відповіді на звернення органів виконавчої влади, органів прокуратури і суду з питань, що належать до її компетенції.
На сьогодні в Україні частково ліквідовано внутрішній контроль, не приділяється належна увага організації внутрішньогосподарського контролю в державних установах, ліквідовано таку форму контролю за раціональністю використання переданих державою фінансових і матеріальних ресурсів, як народний контроль. Водночас на сучасному етапі органи державного контролю значний час витрачають на перевірку правильності використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів, попередження безгосподарності і марнотратства, забезпечення збереження цінностей, законності і доцільності управлінських рішень.
Під час здійснення своїх функцій, як свідчить практичний досвід, контролюючі органи постійно стикаються з труднощами правового характеру. Відсутність цілісної нормативно-правової бази їх функціонування призвела до того, що на сьогодні форми державного контролю за діяльністю підприємницьких і комерційних структур, банків, акціонерних товариств не визначені на законодавчому рівні, а це в свою чергу створює умови для зловживань і ставить контролюючі органи в безправне становище. У чинному законодавстві є прогалини, які дають можливість окремим особам безконтрольно і безкарно використовувати державні кошти у власних інтересах. Перш за все, відсутня законодавчо встановлена обов’язковість використовувати державні кошти тільки за цільовим призначенням, не встановлена будь-яка відповідальність за їх нецільове використання.
Безконтрольною є діяльність комерційних банків у тих випадках, коли їм доручається довести до отримувачів грошові кошти. Під прикриттям банківської таємниці “прокручуються” значні грошові кошти, приносячи величезні прибутки аж ніяк не державі. А тому потрібно встановити відповідальність за кінцевий результат, і вона повинна мати конкретну, особисту адресу, бути не тільки адміністративною, але в окремих випадках і кримінальною.
Необхідно виділити і таку проблему державних органів, як контроль за надходженням коштів до бюджету. Відповідно до Закону України “Про державну податкову службу” [4] його покладено на податкові органи.
Для удосконалення господарського механізму важливе значення має розкриття форм і методів (прийомів і способів) економічного контролю. В основу класифікації форм (методів) проведення економічного контролю покладено способи його здійснення. Така класифікація контролю дозволяє чітко визначити контрольні функції різних контролюючих органів, показати їх взаємний зв’язок при здійсненні контрольно-ревізійної роботи з метою її координації та усунення дублювання. Оволодіння формами контролю сприяє глибшому пізнанню його змісту, а прийомами і способами – забезпеченню ефективності контролю в системі управління на підприємствах.
В економічній літературі теоретичне обґрунтування форм і методів (прийомів, способів) контролю або відсутнє, або висвітлюється непослідовно і по-різному. У ряді джерел методи контролю змішуються з його формами. За основу класифікації контролю за формами автори беруть різні критерії.
З метою удосконалення економічного контролю вважаємо за доцільне здійснювати його класифікацію за такими ознаками (рис. 2): час здійснення (постійно діючий і періодичний); повнота охоплення (повний і неповний); обсяг операцій (суцільний і вибірковий); зміст і призначення (комплексний, наскрізний і тематичний); форма проведення (ревізія, тематична перевірка, камеральна перевірка, рахункова перевірка, рахунково-аналітична перевірка, аудиторська перевірка).
Особливої уваги в класифікації (рис.2) заслуговує запропонована форма проведення економічного контролю. Зміст її відображає внутрішній зв’язок і спосіб організації контролю, взаємодію елементів, процесів і явищ як між собою, так і з зовнішнім середовищем.
На жаль, діючим нормативним документом “Про деякі заходи з дерегування підприємницької діяльності” [6] передбачено проведення тільки “перевірок” планових і позапланових, тобто за організаційними ознаками і часом здійснення. Безпосередньо будь-які форми проведення контролю повністю відсутні.