Організація обліку розрахунків банківськими платіжними картками

В основу формування нової фінансової інфраструктури в державі покладено масове застосування платіжних карткових систем. Держателями банківських платіжних карток у світі на сучасному етапі є понад один мільярд людей. В Україні платіжні картки мають тільки 3 % населення. У різних країнах світу індустріальні гіганти щорічно виробляють мільйони пластикових карток найрізноманітніших видів й призначення. Пластикові картки як носії інформації ввійшли в усі сфери економічної діяльності – починаючи від телефонних розмов, транспортних поїздок, страхування, торгівлі, Інтернет-послуг і закінчуючи системами електронного обігу грошових коштів, тобто банківськими платіжними картками.

Розрахунки з працівниками з оплати праці на підприємствах, установах і в організаціях є найбільш трудомісткою ділянкою обліку, що вимагає значних витрат часу на нарахування, утримання, оподаткування та видачу грошей. При цьому несвоєчасно отриману заробітну плату необхідно депонувати, що нерідко призводить до крадіжок цих грошей, зловживань в обліку. Існують певні ризики при одержанні, індексації, зберіганні готівкових коштів і при їх видачі. Ці недоліки усуваються при використанні послуг банківських установ, пов’язаних з організацією виплати заробітної плати за платіжними картками працівників підприємств, установ, організацій.

Карткові рахунки прирівнюються до поточних рахунків підприємств, що відкриваються комерційними банками:

– резидентам – громадянам України;

– нерезидентам – іноземцям та особам без громадянства, які отримали дозвіл на проживання в Україні;

– нерезидентам – громадянам України, які постійно проживають за межами України;

– нерезидентам – іноземцям та особам без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, відповідно до відкритої візи строком до 1 року.

Банківські платіжні картки бувають різних видів: власні, корпоративні, дебетні та кредитні. Власна БПК надає змогу фізичній особі-держателю розпоряджатися власним картковим рахунком, корпоративна – картрахунком резидента та представництва нерезидента, дебетна – картрахунком у межах залишку коштів на ньому, а кредитна –дозволяє проводити операції за дебетом картрахунку в межах установленого банком-емітентом ліміту кредиту.

Банк відкриває підприємству рахунок для виплати заробітної плати, а кожному працівнику – індивідуальний картковий рахунок та видає банківські платіжні картки.

Банківська платіжна картка (БПК) – пластиковий ідентифікаційний засіб, за допомогою якого отримувачу БПК надається можливість здійснювати операції сплати за товари, послуги та отримувати готівкові кошти. Ідентифікування отримувача БПК забезпечується нанесенням на картку її номера, терміну дії, прізвища, ім’я і зразка підпису держателя БПК.

Пластикові картки можна поділяти на декілька категорій за різними ознаками, тільки геометричні розміри і методи запису інформації в усіх картках відповідають загальноприйнятому стандарту.

За методом виготовлення бувають ембосовані картки з видавленим номером, для того, щоб імпринтер (механічний пристрій, який прокатує картку) міг віддрукувати його на сліпі, і ”випаленим” номером; призначені вони тільки для електронного використання.

За типом носія електронної інформації бувають картки з магнітною смугою (”магнітні”) і картки з чіпом (”смарт-картки”).

Магнітні картки вважаються дешевими, але менш захищеними, тому на магнітній смузі зберігається лише інформація про банк-емітент, в якому знаходиться картрахунок клієнта. Тому будь-яка транзакція за такою БПК потребує (за допомогою терміналу або банкомату) дзвінка до банку або спеціалізованого обчислювального центру (процесингового) для визначення платоспроможності клієнта.

Смарт-картки, навпаки, відрізняються високою захищеністю і дозволяють зберігати у своєму чіпі у зашифрованому вигляді інформацію про суму, що міститься на картрахунку. Приймати смарт-картку можна, не з’язуючись з кредитними установами, але списувати кошти з картки – тільки за допомогою електронних пристроїв.