Природа, принципи, функції податків

Таким чином, ідея Тюрго полягала в комплексному проведенні політичної та податкової реформ, – чи не переконливий доказ органічної єдності політичних і фіскальних елементів державного управління? Проте, оскільки сучасне конституційне право не передбачає статусу “часткових” громадян, а також податково-майнового цензу громадянських прав, проект Тюрго залишився лише оригінальним пам’ятником адміністративно-фіскальної думки. Для своєї епохи він був передчасним, а для нашого часу став неприйнятним у силу загального виборчого права та демократичних свобод. У сучасних демократично-правових державах політичні мотивації щодо оподаткування реалізують через механізми суспільного вибору (вибори, референдуми, парламентські вотування та ін.).

В. Податок – імперативний обов’язок платника перед фіском під контролем державної влади, під загрозою примушення та покарання. Тут західні теоретики мають на увазі основану на ідеї державного суверенітету правову сутність оподаткування, відокремлену від фіскальних, економічних, етичних тлумачень податку. Податок – правовий феномен, оскільки перша ознака державності – право і здатність органів управління (парламенту та уряду) встановлювати обов’язки, використовувати силу для здійснення державної волі, влада примушує коритися законам. У межах суверенних повноважень державної влади поруч із правом почати війну з іншою державою знаходиться право відчужувати приватну власність через податкову систему, переслідувати за ухилення від сплати податків подібно до переслідування дезертирів.

Однак, право оподатковувати для певного рівня влади обмежене. В цьому сенсі американські юристи, зазвичай, апелюють до знаменитої для формування конституційного права США судової справи “Мак-Куллох проти штату Меріленд” (1819 р.). Саме на матеріалах цього процесу верховний суддя США Джон Маршалл (1755–1835) провів рішення, згідно якого неоподатковувані структури, що знаходяться під юрисдикцією верховної влади (в даному випадку створений за рішенням Конгресу США банк), не підлягають оподаткуванню з боку підпорядкованій верховній владі інстанції (тобто податком, запровадженим законодавчими зборами штату). Інакше претензія на існування в державі паралельної, дублюючої верховної влади була б неконституційною і справила б руйнівний вплив на її суверенітет. У ході даного процесу була вироблена одна з основних формул податкового права, що “оподатковувати владу податком означає владу руйнувати”.

Податки держава вимагає від платників на підставі закону, тобто податок – “неминуче зло” (Адам Сміт), але зло легітимне. Тут, на перший погляд, податок виступає як обов’язковий, щоб не сказати примусовий, платіж. Проте, треба прийняти до уваги, що фіскальні закони, прийняті за демократичною процедурою, відображають суспільну згоду по відношенню до податків і в принципі не можуть вважатися формою насильства чи примушення.

У підсумку: добровільна готовність до сплати податків, спонукана громадянськими чеснотами, доповнена передбаченою законами обов’язковістю, прийнятими в демократично-правовій державі представницькою владою (депутатами парламенту) як волевиявлення електорату. У випадку ухилення від податків передбачено примушення до виконання податкових зобов’язань. Таким чином, податок у суспільстві сучасного типу – ні чисто добровільний, ні суто обов’язковий платіж. Напрошується висновок, що природа податку має гетерогенний, тобто змішаний, неоднорідний, неоднозначний характер, відображаючи суперечливі мотивації платників.Реально поведінку платників податків визначають усі три мотивації: обов’язкова, добровільна, примусова. Справа і проблема – в пропорціях між ними. У державах Заходу з давніми демократично-правовими традиціями переважають перша і друга мотивації, а в деяких країнах СНД – перша і третя. Наприклад, за визнанням російських спеціалістів, зниження на 11 процентних пункти ставки податку на прибуток та запровадження замість собівартості показника “необхідні економічно обґрунтовані затрати”, зроблені в розрахунку на заохочення підприємництва, фактично призвели до скорочення бюджетних доходів та зниження темпів росту виробництва. Причина – в низькій податковій культурі, а значить і громадянській свідомості платників, які скористалися нововведеннями як можливістю “обнулювання” прибутку на додаток до поширеної практики лжеекспорту з метою повернення податку за додану вартість. Реально деморалізацію платників можливо викорінити лише в еволюційному процесі тривалих зусиль, направлених на зміну їхньої ментальності, а також шляхом ретельної продуманості та невідворотності дії податкових законів.

Податкам властиві типологічні ознаки, за якими податки відрізняють від неподаткових доходів:

-Відсутність безпосереднього зв’язку між сплатою податку і конкретною вигодою, одержаною платником;

-Податки стягуються на основі наперед обумовлених критеріїв щодо їх правового статусу, величини та умов сплати;

-Більшість податків справляються в безперервно повторюваному і передбачуваному щорічному режимі, тільки деякі з них, наприклад податок на спадщину, стягується спорадично в одноразовому порядку;