Принципи оподаткування та податкова політика

У США деякі спеціалісти податкової справи вважають, що “Адам Сміт зупинився надто рано” і з посиланням на Американський інститут присяжних аудиторів рекомендують додати до принципів Сміта ще шість принципів податкової системи і податкової політики:

-податкова система має бути простою;

-податок має бути нейтральним щодо свого впливу на бізнесові рішення;

-податкова система не повинна шкодити розвитку та ефективності економіки;

-має бути забезпечена максимальна поінформованість платників щодо певного податку, його параметрів і правил справляння;

-податок треба конструювати таким чином, щоб невиконання податкових законів було мінімальним;

-устрій податкової системи має полегшувати податковій службі передбачення сум і термінів надходження доходів [55, c.5].

Принципи оподаткування мають суперечливий, релятивістський характер, залежать від обставин місця і часу. Наприклад, якщо прийняти прогресивну шкалу податкових ставок за втілення соціальної справедливості в оподаткуванні, то напрошується порівняння з уявленнями про справедливість при соціалізмі, коли вищим, більш напруженим планом за принципом “від кожного – за його здібностями” карали тих, хто краще працював. Так і у Вагнера принципи третьої групи допускають різне тлумачення соціальної справедливості в залежності від стану економіки, рівня культури, громадської думки. Деякі з названих принципів двохсотрічної давності ще й досі не в повній мірі реалізовані. Універсальні істини оподаткування дійсно існують, але вони видозмінюються в залежності від конкретних соціально-економічних умов. Тобто, принципи не тільки логічна, але й історична категорія. В сучасній законодавчій практиці не рідкість відмова від запровадження певних податків чи заходів податкової політики у зв’язку з складністю адміністрування ними, навіть якщо вони відповідають вимогам фінансових, економічних і соціальних принципів.Заслуговує на увагу останнє за часом (1992 р.) зведення принципів оподаткування, розроблене експертами з Гарвардського університету (США) У. Хассі та Д. Любіком згідно Міжнародної податкової програми ООН і включене в так званий Світовий податковий кодекс. Останній передбачає такі принципи конструювання та функціонування національних податкових систем у постсоціалістичних державах Східної та Центральної Європи:

- єдиний постійний податковий кодекс без окремих законів про податки;

- відмова від протекційних фіскальних заходів як умова інтеграції в світову економіку;

- відмова від податкових пільг та звільнень від податків, заміна їх у разі необхідності субсидіями виробникам і/або споживачам;

- врахування національних особливостей;

- орієнтація прибуткового податку з фізичних осіб більше на соціальну справедливість, ніж на мету одержання доходів;

- врахування фактора інфляції [40, c.1–25].

Та, над усе автори “Світового податкового кодексу” попереджають: “Розробка й написання законів є тільки прелюдія до головного в податковій реформі – розвитку ефективного адміністрування. Наявність чесної та високо компетентної податкової адміністрації – абсолютна необхідність. Структура повноважень податкової адміністрації має бути встановлена в законодавчому порядку, але саме втілення цієї структури в реальність у кінцевому підсумку визначає успіх податкової реформи” [40, c.11].

Узагальнюючи світовий досвід, можна стверджувати, що сучасні податкові системи складалися, функціонують і реформуються на основі таких теоретично сформульованих і емпірично виправданих принципів.

По-перше, простота адміністрування, – збір того чи іншого податку має супроводитися мінімальними затратами коштів, часу і зусиль працівників податкових органів, бухгалтерських служб, громадян-платників, повинен обходитися без створення зайвих бюрократично-апаратних структур.