Інвестиційні податкові кредити як фактор фінансового розвитку регіону

Як було зазначено вище, кредит повертається частинами, обсяг яких залежить від приросту прибутку підприємства порівняно з базовим роком. Поворотність є основним принципом кредитування. Як і будь-який кредитор, регіон не повинний розділяти з підприємством ризик невдалого використання кредитних ресурсів, у цьому разі – інвестиційного податкового кредиту. Отже, якщо реалізація інвестиційного проекту не дала збільшення загального обсягу прибутку, підприємство все одно повинно повернути кредит.

Потрібно також визначити механізм повернення кредиту, якщо підприємство порушить умови договору і використає кошти не за цільовим призначенням. Припустимо, протягом наступного року після надання кредиту підприємство не почало реалізації інвестиційного проекту, тоді воно повинно повернути всю суму кредиту з відсотками за період користування державними коштами на рівні середньої процентної ставки на ринку кредитів.

Урахування цих пропозицій щодо погашення податкового кредиту допоможе попередити зловживання з боку підприємств і підвищити стимули підприємства до ефективного використання отриманих від держави коштів.Посилюючи вимоги до ефективності використання інвестиційних ресурсів, вважаємо за необхідне ще раз підкреслити, що інвестиційний податковий кредит може надаватися підприємствам під конкретний інноваційний проект на строк до трьох років. Довший термін не відповідає сучасним вимогам щодо тривалості освоєння нової техніки (нових виробництв), веде до витрачання державних ресурсів, знижує ефективність використання інвестицій.

Отже, інвестиційний податковий кредит – це знижка з податку на прибуток підприємств, що надається в разі придбання нових засобів виробництва. Отримання такого кредиту вигідне для підприємств, тому що:

– цей кредитний ресурс дозволяє підприємствам покрити потребу в інвестиційних ресурсах;

– цей кредит – досить дешеве джерело формування інвестиційних ресурсів, що дозволяє підприємствам не вилучати з обігу кошти;

– отримання й погашення таких кредитів не пов’язане зі значними витратами коштів і часу.

Для регіону надання такого кредиту вигідне, бо:

– воно стимулює розвиток інвестиційної діяльності регіону, в результаті якої збільшується база оподаткування, а отже, податкові надходження до місцевого бюджету;

– воно сприятиме виходу підприємств із тіні, бо отримання такого кредиту передбачає посилену увагу з боку податкових органів регіону;

– активізація інвестиційної діяльності призведе до зменшення рівня безробіття в регіоні, зменшення трансфертних платежів із державного бюджету, збільшення податкових надходжень до місцевого бюджету.

Отже, запровадження в Україні інвестиційного податкового кредиту може бути одним із шляхів розв’язання проблеми збільшення обсягів інвестиційних ресурсів на підприємствах і прискорення інвестиційно-інноваційного розвитку регіону та в країні у цілому. Доцільно було б у Податковому кодексі передбачити інвестиційний податковий кредит для підприємств, що впроваджують прогресивні технології, якщо результати заходів, що проводяться, сприяють ресурсозбереженню, а також оздоровленню екологічної ситуації і вирішенню широкого кола соціальних проблем, як регіону так і держави в цілому.

Література:

1.Украина в цифрах // Аргументы и факты. – 2003. – № 44. – 32 с.

2.Якубовський М.М., Бабич Л.М. Податковий кредит як джерело податкових ресурсів // Фінанси України – 2002. – № 4 – С. 80–87.

3.Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1995. – № 4. – Ст. 28 із змінами, станом на 01.01.2004 р.

4.Про внесення змін до деяких законів України з метою підтримки наукової і науково-технічної діяльності: Закон України від 1 грудня 1998 року № 285-XIV.