Взаємообумовленість оподаткування та економічного розвитку

в) перенесення зарубіжного досвіду моделей оцінки рівня податкового навантаження без урахування національних особливостей;

г) нерівномірність розподілу податкового тягаря між суб’єктами господарювання.

Наявний також опосередкований вплив податкових чинників на розвиток, що здійснюється через дію на певні процеси та явища, які, у свою чергу, активізують (або гальмують) соціально-економічний розвиток регіону. Серед численних напрямів такого впливу необхідно виділити найголовніші, які значною мірою визначають характер подальшого розвитку регіону: стимулювання інвестиційної та інноваційної діяльності, а також податкове заохочення щодо покращання екологічної ситуації.Стимулювання інвестиційної діяльності здійснюється через надання податкових пільг, зменшення ставок оподаткування або звільнення від сплати податків на отримані прибутки, тобто через покращання інвестиційного податкового клімату в регіоні, в галузі, на підприємстві.

Конкретним його прикладом є запровадження спеціального режиму інвестиційної діяльності у вільних економічних зонах і на територіях пріоритетного розвитку.

Особливе значення має стимулювання розвитку науково-технічного прогресу. Податковими інструментами активізації інноваційної діяльності є введення прискореної амортизації, встановлення високих норм амортизації на наукове обладнання, надання податкового кредиту тощо. Значною проблемою тут є технологічна обмеженість податкових заходів: основна маса пільг на ПДВ розповсюджується лише на першу (науково-дослідну та конструкторську) стадію інноваційного циклу і не зачіпає стадій виробництва, використання та обслуговування нововведень [6].

Крім групування податкових чинників за формами їх впливу на економічний розвиток, можна виділити ще ряд – за об’єктами впливу, силою впливу та територіальним охопленням впливу, але вони не мають такого пізнавального та практичного значення.

Таким чином, оподаткування має неоднозначний вплив на соціально-економічний розвиток регіонів. По країні в цілому його можна оцінити як негативний, але більш детальний огляд свідчить про диференціацію такого впливу. Одні регіони в сучасних економічних умовах програють (де зосереджені галузі та підприємства з низькою податкоспроможністю), інші – виграють (де розміщені підприємства зі спільним капіталом або розташовані ВЕЗ і території пріоритетного розвитку). В умовах нестабільного податкового законодавства ця диспропорція може різко змінитися.

Підсумовуючи вищезазначене, необхідно підкреслити, що дослідження взаємозв’язку між економічним розвитком регіону та оподаткуванням набуває ще більшої актуальності на етапі подальших ринкових перетворень, пов’язаних із забезпеченням стабільного економічного зростання при забезпеченні територіальної справедливості та реалізації державної регіональної політики. Підвищення ефективності державної регіональної політики потребує:

1) законодавчого визначення тих регіонів, які через свої природні, економічні, соціальні, демографічні умови мають низькі стартові можливості для соціально-економічного розвитку і тому обмежені можливості щодо формування податкоспроможності. Таким регіонам, що відстають від середнього рівня показників соціально-економічного розвитку країни, держава повинна надавати систематичну фінансову допомогу. В іншому випадку це потенційно призведе до виникнення гострих соціальних конфліктів, політичної нестабільності в цілому;

2) законодавчого визначення регіонів пріоритетного розвитку, які мають усі можливості для прискореного інноваційного зростання, однак через відсутність належних фінансових ресурсів неспроможні їх реалізувати. Це потребує науково обґрунтованого підходу до визначення обсягів фінансової допомоги таким територіально-адміністративним одиницям з боку держави з урахуванням їх галузево-конкретизованих потреб;

3) забезпечення територіальної справедливості при оподаткуванні з урахуванням життєвих інтересів регіонів, тобто вилучення в бюджети різних рівнів грошових ресурсів без відчутних втрат для їх економічного розвитку, процесів відтворення, вирішення складних економічних, соціальних, екологічних проблем.

Співставлення регіонів за рівнем економічного розвитку та обсягами податконадходжень від них дозволяє зробити висновки щодо територіальної справедливості в оподаткуванні у нашій країні, доцільності надання трансфертів тощо. Адже області з близьким індексом економічного розвитку, розрахованим з урахуванням ступеня їх готовності до ринкових перетворень, повинні бути в однакових умовах щодо податкового пресингу, обсягів трансфертів. Такі висновки дадуть підстави розробити й обґрунтувати тактику і специфічні для кожного регіону механізми розширення бази оподаткування. При дослідженні зазначених вище суспільно-територіальних властивостей регіону, їх параметрів і показників в абсолютному та відносному до рівня країни кількісному вимірі стають очевидними можливості й переваги регіону щодо розширеного відтворення експортних або інших суспільно вагомих виробництв, шляхів раціонального (з погляду вирівнювання соціально-економічного рельєфу областей і країни в цілому) розміщення нових виробництв, кількісних і якісних параметрів їх розвитку, врахування галузевих пріоритетів регіону щодо підвищення його податкоспроможності, а також екологічної ситуації цієї території, її ємності.Необхідним і особливо важливим є урахування рівнів економічного розвитку регіонів для визначення загальнодержавної ідеології розширення бази оподаткування з метою удосконалення економічного простору країни, його територіальних пропорцій. Це вимагає не тільки загальновідомих макроекономічних рівноваг, але й формування економічного ландшафту кожного регіону на принципах Концепції стійкого розвитку. Щоб наблизитися до трьох основних вимог такого розвитку, а саме: розширеного відтворення, ренатуралізації природи, підвищення добробуту населення, необхідно створити цілісну систему ієрархічно побудованих рівноваг суспільно-природної взаємодії в цілому, які безпосередньо формують національну безпеку України та є гарантом збереження в ній сприятливих умов життєдіяльності для наступних поколінь. Тому ідеологія розширення бази оподаткування повинна формуватися з урахуванням не тільки економічної, але й соціальної та екологічної ефективності подальшого розширеного відтворення виробництва.