Взаємообумовленість оподаткування та економічного розвитку

Підвищення ефективності оподаткування безпосередньо залежить не тільки від успішної реалізації науково обґрунтованої податкової політики, запровадження та суворого дотримання норм податкового законодавства, спрямованого, зокрема, на забезпечення цивілізованих відносин податкової і виробничої сфер, а також від збільшення обсягів податкових надходжень за рахунок розширення бази оподаткування, що формується переважно саме у сфері виробництва.

Між функціонуванням податкової системи та економічним зростанням регіонів існують прямі і зворотні зв’язки. Аналіз наукової літератури свідчить [1], що існує багато різноманітних форм і напрямів впливу податкових чинників на розвиток регіонів. Це зумовлює необхідність групування проявів такого впливу та наступної їх типізації. Серед існуючих аспектів впливу податкових чинників на соціально-економічний розвиток регіонів найбільш важливим, на нашу думку, є їх групування за формами впливу, зокрема, поділ на прямий (що відображає безпосередню дію податкових інструментів на соціально-економічні процеси) та опосередкований вплив (через явища та процеси, що виникають або змінюються під дією податкових чинників) (рис. 1).

Серед груп податкових чинників, що здійснюють прямий вплив на СЕРР, необхідно виділити:

а) компонентну структуру податків;

б) рівень податкового навантаження;

в) надання податкових пільг та ін.

Основними особливостями компонентної структури податкових систем регіонів є співвідношення прямих і непрямих податків, частка місцевих податків і зборів у загальному обсязі доходів регіону, обсяг податків, що надходять до місцевого бюджету тощо. Отже, необхідно лише визначити негативні тенденції розвитку цієї структури (переважання непрямих податків, значні її коливання), що певним чином впливає на погіршення стану економіки в регіонах України.

Роль місцевих податків і зборів у СЕРР є неоднозначною. З одного боку, їх частка у доходах місцевих бюджетів незначна, а з іншого – необхідно відзначити вклад місцевих податків і зборів у соціально-культурний розвиток регіонів. Відомий спеціаліст з питань дослідження місцевих бюджетів О. Кириленко, аналізуючи особливості оподаткування місцевими податками і зборами в Україні, акцентує увагу на деяких його вадах: а) незначній фіскальній ролі місцевих податків і зборів і, як наслідок, низькій питомій вазі в доходах місцевих бюджетів, у валовому внутрішньому продукті; б) невеликому переліку місцевих податків і зборів порівняно з іншими країнами; в) відсутності самостійних прав у органах місцевого самоврядування щодо запровадження на своїй території власних податків і зборів; г) відсутності взаємозалежності між рівнями суспільних послуг, що надаються на певній території, із податковими зусиллями населення та ін. [2].

За дослідженнями О. Кириленко, існує значна диференціація фіскальної ролі місцевих податків і зборів у формуванні дохідної частини бюджетів різних рівнів і видів під впливом нормативно-правових чинників, територіальні відміни абсолютних і відносних показників надходжень місцевих податків і зборів під впливом місцевих економічних чинників. А це, на нашу думку, зумовлює відповідну територіальну диференціацію рівня забезпеченості соціальної сфери регіонів, міст і селищ.

Сумарна питома вага податків, які надходять до місцевого бюджету, залежить насамперед від структури податків і територіального рівня регіону. Роль цього податкового чинника у соціально-економічному розвитку території залежить також від абсолютного обсягу збираних податків, що може вплинути на розмір податкових надходжень на душу населення регіону.

Рівень податкового навантаження як чинник соціально-економічного розвитку аналізувався у багатьох роботах, серед яких необхідно виділити праці В. Кравченка [3], П. Мельника [4], Л. Шаблистої [5] та ін. Якщо узагальнити їх висновки, можна виділити такі його риси:

а) висока залежність економіки в цілому та окремих її сфер від рівня податкового навантаження як відтворювального та стимулюючого чинника її розвитку;

б) відсутність єдиної методики визначення рівня податкового навантаження на економіку, що ускладнює об’єктивний аналіз фінансового стану та прогнозування розвитку підприємств і галузей господарства;