Концептуальні засади оподаткування в умовах ринкової трансформації економіки

Система податкових пільг повинна регулюватися податковим кодексом України, де повинні бути окремі статті щодо умов надання пільг платникам податків. При цьому законодавець повинен передбачити необхідність здійснення впорядкування систем податкових пільг, враховуючи, що звільнення від сплати податків або зменшення їх розмірів є однією з форм бюджетного фінансування і дотування суб’єктів господарювання та громадян. Шляхи, якими можуть надаватись податкові пільги, визначені в проекті Податкового кодексу, зокрема:

а) зменшення бази або об’єкта оподаткування;

б) запровадження знижених податкових ставок;

в) зменшення нарахованих сум податків;

г) звільнення від сплати податків окремих категорій платників;

д) надання відстрочення (розстрочення) у сплаті податків.

Пільгове оподаткування повинно бути підпорядкованим створенню умов для активізації інвестиційних процесів, насамперед у пріоритетних сферах матеріального виробництва, визначених основними напрямами структурної перебудови за конкретними програмами і проектами та здатними забезпечити збільшення випуску і здешевлення товарів [4 ].

Кодекс повинен також встановити порядок звітності та контролю за використанням фінансових ресурсів, наданих у вигляді пільг з правом стягнення їх до бюджету в разі неефективного використання, використання не за призначенням тощо.

Податкова пільга – це елемент механізму оподаткування, причому не другорядний, а дуже важливий з позицій дотримання вимог до створення податкової системи і принципів, закладених в основу податкової політики держави. Вітчизняне ж законодавство передбачає надто багато економічно необґрунтованих пільг. Так, абсолютно незрозумілими та нелогічними є пільги, що надаються окремим підприємствам (АвтоЗАЗ, деякі металургійні виробники та ін.), а не галузі в цілому. Адже стимулювання розвитку виробництва вимагає заохочень для всієї галузі. Встановлення ж виняткових умов для окремих підприємств знищує конкуренцію та заохочує монополізм.

Відсутність законодавчих і адміністративних бар’єрів у питаннях встановлення пільгового оподаткування призвела до виникнення досить складної та незрозумілої ситуації. Сьогодні пільги перетворились у чинник, який розорює і економіку (через необґрунтоване обмеження конкуренції), і бюджет України. Втрати бюджетних надходжень за 2000–2003 роки по отриманих платниками пільгах на 45–50 відсотків перевищили суму фактичних надходжень за відповідний період. До того ж ці величезні втрати держави пропорційно не вплинули на розвиток суб’єктів господарювання, яким були надані пільги. Саме тому діючий сьогодні пільговий механізм оподаткування в Україні можна сміливо характеризувати як неефективний.

Таким чином, побудова податкової системи повинна визначатися науково обґрунтованими принципами оподаткування, які слід спроектувати так, щоб податки найповніше виконували свої функції і забезпечували мобілізацію певної частини ВВП (до 30 відсотків у сучасних вітчизняних умовах) до державного бюджету з метою фінансування державних витрат, здійснювали регулювання доходів господарських суб’єктів і громадян. Останнє дозволить стимулювати або, навпаки, стримувати їх діяльність, а отже, регулювати соціально-економічні процеси в державі. Існуюча залежність між економічною ефективністю, обсягами виробництва та оподаткуванням дозволяє державі досить суттєво впливати на виробництво через свою податкову систему. Але одночасно цей факт означає, що при реформуванні податкової системи слід звернути увагу на те, в якому співвідношенні вона знаходиться з виробництвом. На нашу думку, повинні виконуватися такі умови:

– по можливості потрібно ухилятися від негативного впливу оподаткування на виробництво. Порушення цієї умови призводить до скорочення фонду коштів, з яких сплачуються податки;

– потрібно враховувати вплив податків на споживача. Скорочення споживання негативно впливає на виробництво і також скорочує обсяги надходження податків;

– повинен провадитися серйозний науковий аналіз пільгових механізмів і можливостей перекладання податків, адже непередбачені перекладання та необґрунтовані пільги призводять до нерівномірного розподілу податкового тягаря.