Напрями удосконалення непрямого оподаткування України в сучасних умовах економічної інтеграції

Незначна роль зовнішньої торгівлі, особливо товарного імпорту. У більшості розвинених країн оподаткування імпорту є головним джерелом доходів від ПДВ і непрямих податків у цілому.

Висока частка агропромислового комплексу. Функціонування АПК є складовою продовольчої, а отже, і національної безпеки країни, а тому він переважно зарегульований і підпадає під національний протекціонізм.

Роздрібна торгівля в країні забезпечується широким колом дрібних торговців. У практиці оподаткування спостерігається тенденція посилення ролі витрат на адміністрування та справляння податкових платежів. Кількість дрібних підприємців ускладнює адміністрування, впливає на його витратність і повноту наповнення доходів бюджету.

Високий рівень вертикальної інтеграції між виробниками, оптовими та роздрібними продавцями. Обов’язковими умовами ефективності є високий рівень платіжної дисципліни та створені умови нормальної конкуренції і зацікавленості у дотриманні учасниками відносин прозорості у оподатковуваних оборотах.

Відсутність стимулюючих податкових механізмів для інвестиційної та інноваційної діяльності. Практика оподаткування на загальних засадах інвестиційних та інноваційних товарів і продуктів, з одного боку, не заохочує до нарощування інвестицій та інновацій, з іншого – не враховує специфіку формування доданої вартості при реалізації інвестиційних процесів і створення такими платниками доданої вартості на внутрішньому та зовнішньому ринках.

Низький рівень бухгалтерського, фінансового та податкового обліку та звітності. Даний чинник чи не в першу чергу впливає на кінцеві (чисті) надходження від непрямого оподаткування після проведення платежів з відшкодування податкового кредиту з ПДВ. І знову ж таки це є причиною високих витрат на справляння таких податків як з боку платників податків, так і податкової служби.

Відсутня ефективна та неупереджена податкова служба. Це безперечно стосується й усіх інших податків, але щодо непрямих податків, злагодженості податкової, митниці, Міністерства фінансів і Міністерства економіки, НБУ є важливою практичною умовою обґрунтованості та повноти справляння непрямих податків.

На жаль, більшість названих чинників мають місце у вітчизняній практиці оподаткування, що потребує накопичення знань і пропозицій щодо удосконалення та оптимізації оподаткування у загальній системі економічного розвитку країни.

Тобто стан непрямого оподаткування в Україні має декілька головних ознак: зниження фіскальної потужності при наповненні бюджету; невідпрацьованість системи адміністрування, особливо ПДВ; критичний рівень бюджетних відшкодувань і взаємних заборгованостей з ПДВ; недостатня повнота охоплення платників податків і бази оподаткування; високий рівень ухилення на законних і фіктивних підставах від оподаткування; непрозорість функціонування митниці як головної інституції, що реалізує непряме оподаткування; недостатньо відпрацьоване планування та прогнозування доходів бюджетів від непрямих податків.Розв’язання проблем з непрямим оподаткуванням повинно лежати в площині загальної стратегії реформування системи оподаткування та формування бюджетів. Попри анонсовані новою владою процеси активної розробки нової концепції державного та місцевих бюджетів країни, вони на сьогодні є досить невизначеними та не розголошуються. Особливу увагу необхідно приділити питанням формування податкових надходжень від сплати непрямих податків. Безперечно, слід врахувати досвід попередніх напрацювань у частині планування та прогнозування доходів бюджету. У цьому контексті доцільно вказати на позитивний досвід співпраці різних структур виконавчої влади – Мінфіну, Мінекономіки, Держкомстату та Митниці, що розробили і затвердили в середині минулого 2004 р. методику прогнозування надходжень від ПДВ [7]. А також колективні монографії НДЕІ Мінекономіки України [1, с. Ошибка! Источник ссылки не найден.] та НДФІ при Міністерстві фінансів [0, с. 0].

Ці системні дослідження висвітлюють різноманітні напрацювання в сфері формування, планування та прогнозування бюджетних доходів. Слід вказати, що в зазначених роботах розроблено та запропоновано досить обґрунтовані та різні підходи. Зокрема, досить цікавим є підхід до прогнозування на основі розмежування реальної бази оподаткування ПДВ – кінцевих споживчих витрат і валового нагромадження основного капіталу та оцінки реальної ставки ПДВ [7; 8]. Проте проблемою практичного запровадження є інформаційне забезпечення, формування складових показників моделі поки що проводиться із суттєвим часовим лагом.

Досить розповсюдженими є моделі формування податкових надходжень на основі методів економетрії, і особливо регресії [1; 8; 9]. Подальша деталізація бази даних вихідної інформації та підходів до коригування результатів розрахунків таких моделей, що враховують поточні зміни і вплив різних чинників, є головною формою удосконалення та підвищення рівня обґрунтованості таких моделей. У моделі [0] за основу взято визначення взаємозв’язку баз оподаткування різних податків, у першу чергу бюджетоутворюючих – податку на прибуток, прибуткового податку з громадян, ПДВ. Хоча головна увага тут приділена прямим податкам.