Напрями удосконалення непрямого оподаткування України в сучасних умовах економічної інтеграції

Проблематика оподаткування та його впливу на доходи бюджету охоплює надзвичайно широке коло гострих, суспільно важливих питань, дослідження та дискусія щодо яких активізується в часи змін – політичних, економічних, соціальних. Україна нині перебуває саме на етапі переосмислення досягнутих результатів і вибору наступних напрямів соціально-економічного розвитку, що потребує відповідного наукового обґрунтування нових ініціатив.

Непряме оподаткування займає особливе місце в сфері як оподаткування, так і бюджету, оскільки через непрямі податки держава може реалізовувати перерозподіл фінансових ресурсів між різними категоріями споживачів – широкими верствами населення, підприємствами, бюджетом, між резидентами та нерезидентами. У контексті проголошуваного принципу податкової політики – посилення стимулюючої та регулюючої функції оподаткування, роль непрямих податків є надзвичайно вагомою.

Напрацьовано і опубліковано досить багато книг, монографій, наукових звітів і аналітичних записок, брошур, статей, присвячених проблемам взаємозв’язку податків і доходів бюджетів країни [1–9].

У цілому можна відмітити такі риси щодо останніх напрацювань і публікацій з досліджуваної тематики:

– все частіше застосовується комплексний, системний підхід щодо поєднання вивчення впливу всієї системи податків та обов’язкових платежів на доходи бюджету. Крім того, головна увага приділяється впливу оподаткування через бюджет на соціально-економічний розвиток держави, її політику щодо регулювання діяльності суб’єктів господарювання;

– поглиблюється наукове обґрунтування як самої політики оподаткування, так і формування доходів бюджету. Багато досліджень присвячено науковому супроводу формування показників проектів бюджету країни;

– значна увага приділяється питанням стратегічного планування та прогнозування обсягів податкових надходжень як інструменту підвищення реалістичності законодавчо затверджуваних показників держбюджету на кожний бюджетний період. Поглиблюються розробки щодо питань оцінки податкового потенціалу як орієнтиру для обґрунтування напрямів бюджетної та податкової політики;

– розширюється представлення зарубіжного досвіду щодо трактування та вирішення питань реалізації завдань податкової, бюджетної та соціальної сфер;

– в роботах більш широко використовується практична інформаційна та статистична база щодо податкових і бюджетних показників. Обґрунтованість розробок підкріплюється розширенням математичного та статистичного інструментарію, за допомогою якого вивчається взаємозв’язок макро- та мікропоказників на оподаткування, податкова база, податкові надходження бюджету.

Віддаючи належне широкому колу досліджень ролі та впливу непрямого оподаткування на доходи бюджету, зазначимо, що більшої уваги потребує оцінка непрямого оподаткування в контексті економічної регіональної інтеграції. Це і визначає мету статті, що полягає у визначенні умов на напрямів подальшого розвитку непрямого оподаткування як складової регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні.

Світовий досвід оподаткування в цілому і непрямого зокрема засвідчує досить значний прогрес та удосконалення усіх складових системи забезпечення функцій держави шляхом справляння податків. І, мабуть, найбільш кардинальних змін було досягнуто саме у сфері регулювання непрямого оподаткування.

Система непрямого оподаткування у світі поєднує в собі дві різні складові – акцизні та митні податки, справляння яких має тисячолітню історію та податок на додану вартість – сучасний податок, реально функціонуючий з середини минулого століття. Так, широке запровадження ПДВ вважається за останні півстоліття найважливішим досягненням процесу еволюції оподаткування в цілому і непрямого оподаткування зокрема [3]. Подібна оцінка наводиться у відомому науковому дослідженні функціонування податку на додану вартість у світі, виконаному фахівцями Міжнародного валютного фонду, де зокрема зазначається, що швидке розповсюдження ПДВ у світі – це найбільш важливе досягнення двадцятого століття в сфері оподаткування [4].

Слід зазначити, що до непрямого оподаткування, а відповідно до непрямих податків, у зарубіжних дослідженнях і законодавствах належать такі: ПДВ, акцизи на певні групи підакцизних товарів, митні збори, інші форми податків з обороту. В Угоді СОТ про субсидії види непрямих податків розширюються і до них належать податки, що означають податки на продажу, акцизний збір, податок з обороту, податок на додану вартість, податок з франшизи, гербовий збір, податок на дарунки та спадщину, податки на матеріальні запаси та обладнання, кордонний збір та всі податки, які не є прямими та імпортним митом [0] (рис. 1).