Оподаткування прибутку підприємств: шляхи удосконалення

На нашу думку, до витрат виробництва доцільно також було б включити витрати на впровадження прямих інвестицій. Якщо це не прийнятно для держави в повному обсязі, то можна було б встановити певну пропорцію по віднесенню витрат на прямі інвестиції до валових витрат.

Сумнівні та безнадійні борги підприємств, що давлять важким тягарем на економіку України в цілому, звернули на себе увагу й законодавців. Нарешті були зроблені логічні висновки, що сумнівна та безнадійна заборгованість може вплинути на прибуток підприємства не тільки з настанням термінів позовної давності, а й значно раніше. Таким чином, віднесення зазначеної заборгованості на фінансовий результат діяльності може бути здійснено не по настанню терміну позовної давності, як це було встановлено п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в Україні, а раніше, але при дотриманні умов, зазначених у статті 12 Закону. Розглянемо такі умови докладніше:

1. Затримка в оплаті здійснюється без погодження з платником податку.

2. Затримка повинна перевищувати термін 30 діб з дати, визначеної умовами угоди.

3. Платник податку повинен звернутися до суду з проханням провести утримання заборгованості з боржника і подати до податкового органу повідомлення про зменшення валового доходу та копію рішення суду про прийняття справи до розгляду.

Розглядаючи ці три умови, треба звернути увагу на деякі розбіжності Закону України “ Про внесення змін до Закону України “ Про оподаткування прибутку підприємств “ та Господарсько-процесуального кодексу України. Справа в тому, що в більшості випадків дата звернення із заявою про стягнення заборгованості в суд і дата винесення визначення про початок розгляду справи можуть істотно відрізнятися та, опиняючись у різних податкових періодах, вплинути на правильне відображення платником в обліку валового доходу.Виходячи з підпункту 12.1.4 Закону зменшення валового доходу, платник податку може здійснити в тому податковому періоді, в якому він подав заяву до суду про стягнення заборгованості з боржника. Залишається сподіватися, що центральний орган державної податкової інспекції при розробці правил зменшення валового доходу прийме до уваги вказані вище неузгодженості.

Докорінних змін зазнала також система нарахування амортизації.

Відповідно до нового порядку нарахування амортизації та ведення обліку основних засобів збільшення балансової вартості основних фондів, що підлягають амортизації, відбувається не після введення їх в експлуатацію, а відразу після їх придбання.

Принципово новим є те, що нарахування амортизації відбувається не на первинну вартість, а фактично на залишкову. Відповідно до Статті 8 Закону суми амортизації визначаються шляхом застосування норм амортизацій до балансової вартості, яка визначається за формулою:

Б(а) = Б + П – В – А,

де Б(а) – балансова вартість на початок звітного періоду;

Б – балансова вартість на початок періоду, попереднього за звітний;

П – сума видатків понесених на придбання, покращання, ремонту основних фондів протягом періоду, що передував звітному;

В – вартість основних фондів, виведених з експлуатації в попередньому періоді;

А – сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у попередньому періоді.

Порівняно зі старим законодавством значно збільшені ставки амортизаційних відрахувань. Для групи 1, до якої відносять будівлі та споруди, ставка встановлена в розмірі 2 % на рік. Це пояснюється тим, що:

1. Амортизація відноситься на собівартість продукції.