Оподаткування прибутку підприємств: шляхи удосконалення
Найбільш парадоксальним також є те, що, фактично, при ставці податку 25 %, підприємства практично сплачують на 7–12 % більше. Таке переоподаткування виникало, насамперед, через існування таких правил обліку фінансових результатів діяльності підприємства:
1. Не дозволялося переносити збитки, отримані в поточному податковому періоді, на майбутні періоди.
2. Не дозволялося відносити на витрати виробництва в поточному періоді видатки з придбання матеріальних запасів, що будуть використані в майбутніх періодах.
3. Не дозволялося вести амортизацію основних фондів, не введених в експлуатацію.4. Не дозволялося проводити самостійну індексацію вартості основних фондів на рівень інфляції та впроваджувати інший, ніж лінійний метод амортизації.
Донині діє правило, що забороняє продаж товарів за ціною, нижчою за собівартість, незважаючи на значне зростання товарних запасів (зараз вони становлять 40 % від ВВП ) [1].
У країнах з розвиненою ринковою системою основними джерелами поповнення дохідної частини бюджету є особистий податок із громадян і податок на додану вартість. Питома ж вага надходжень від податку на прибуток корпорацій дуже незначна (від 2 до 15 %) (схема 1). Він у цілому виконує функцію регулятора виробничо-господарських процесів. У зв’язку з цим існує загальна тенденція до зниження питомої ваги цього податку в загальній сумі податкових надходжень.
В Україні спостерігається протилежна ситуація: питома вага надходжень в держбюджеті коливалась у різні роки від 19 до 25 %. У 2002 р. основну частку Зведеного бюджету України складав податок на додану вартість (21 %) та податок з прибутку підприємств (19 %), питома ж вага податку на доходи громадян становила лише 9 %. [2]
Орієнтуючись на світові тенденції, які свідчать про зниження фіскальної функції податку на прибуток підприємств і підвищення його регулюючої ролі, було прийнято Закон України „Про внесення змін до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств “(далі – Закон).
Схема 1. Структура федерального бюджету США за 2002 фінансовий рік [3]
Принципово новим у прийнятому Законі є визначення об’єкта оподаткування. Згідно зі ст. 6 оподатковуваний прибуток дорівнює валовим доходам за вирахуванням валових витрат та амортизаційних відрахувань. Це свідчить про перехід до нових стандартів обрахунку фінансових результатів діяльності підприємств в Україні.
Кардинальних змін зазнав порядок формування та списання витрат виробництва. Тепер ці важливі процеси пов’язані з придбанням ресурсів, а не з їх включенням до ціни товару. Це дозволить підприємствам, які вимушені робити великі запаси для забезпечення безперервності процесу виробництва, підвищити мобільність своїх фінансових ресурсів.
Позитивним моментом у включенні видатків до складу валових витрат є наступне:
1. Віднесення до складу валових витрат видатків, пов’язаних із науково-технічним забезпеченням діяльності підприємства, раціоналізаторством і винахідництвом незалежно від того, призвели такі заходи до збільшення валових доходів чи ні.
2. Віднесення до складу валових витрат видатків, пов’язаних із впровадженням гарантійних ремонтів і замін проданих товарів, гарантійний термін по яких не завершився, але не більше 10 % сукупної вартості реалізованих товарів.
3. Віднесення до складу валових витрат видатків, пов’язаних із проведенням рекламних і передпродажних кампаній по товарах, які розповсюджує платник податку.
4. Віднесення до складу валових витрат видатків, пов’язаних із виплатою чи нарахуванням відсотків за борговими зобов’язаннями протягом звітного періоду, якщо такі виплати пов’язані з веденням господарської діяльності платника податку.