Питання гармонізації відносин контролюючих органів у сфері оподаткування та платників податків

Враховуючи той фактор, що наведений вище нормативний перелік контролюючих органів у сфері оподаткування є вичерпним, а також, що будь-які інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), вважаємо, що він не відповідає сучасному етапу розвитку податкових правовідносин, оскільки Фонд соціального страхування України реорганізовано і на даний момент його правонаступниками є Фонд соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності, Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та Фонд соціального страхування України від нещасних випадків та професійного захворювання.

Беручи до уваги той фактор, що відповідно до положень Закону України ”Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” будь-які інші державні органи, крім вищевказаних, не мають права здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів (обов’язкових платежів) та погашенням податкових зобов’язань чи податкового боргу, пропонуємо уточнити перелік контролюючих органів у сфері оподаткування, оскільки щойно утворені „соціальні” фонди, що є правонаступниками Фонду соціального страхування України, де-юре не мають статусу відповідних контролюючих органів, а відтак і не мають права здійснювати контрольні функції щодо повноти та своєчасності сплати платниками відповідних „соціальних” внесків.

Досліджуючи проблему гармонізації відносин між платниками податків і контролюючими органами у сфері оподаткування, особливості їх роботи, а також і аналізуючи підхід платників податків до виконання свого конституційного обов’язку – сплати податків та зборів в порядку та в розмірах, встановлених законодавством, зазначимо, що до першопричини існування окресленої проблеми, на нашу думку, слід віднести відсутність у платників податків податкової культури та податкової свідомості, спрямованої на самостійне обчислення та добровільну сплату податків і зборів, не зовсім виправданні завдання і методи роботи контролюючих органів у сфері оподаткування, нечіткість та нестабільність податкового законодавства.

Крім цього, серед першопричин виникнення конфліктів між платниками податків та контролюючими органами в сфері оподаткування доцільно виділити не зовсім виправданий підхід останніх до застосування штрафних санкцій до порушників податкового законодавства. Зауважимо, що під час застосування контролюючими органами штрафних санкцій, необхідно пам’ятати: по-перше, головним завданням роботи контролюючих органів у сфері оподаткування є контроль за додержанням податкового законодавства, по-друге, бюджет поповнюють лише платники податків і аж ніяк не податкові органи. Тоді стає зрозумілим, що в разі закриття та розорення підприємства внаслідок роботи податкових органів, бюджет, насправді, завжди втрачає. Навіть якщо констатується одноразове надходження до бюджету великих сум, втрачається назавжди перспектива отримання податків від ліквідованого підприємства.Одним із шляхів подолання такого підходу контролюючих органів у сфері оподаткування до застосування штрафних санкцій може стати законодавче закріплення процедури накладення штрафних санкцій, згідно з якою виявлене при першій перевірці порушення не тягне за собою застосування штрафних санкцій, а обмежується лише письмовим рішенням контролюючого органу про стягнення відповідних сум недоїмки до бюджету та негайного усунення відповідного порушення. При цьому за контролюючим органом доцільно залишити право на повторну, позачергову перевірку як виконання рішення щодо усунення виявленого правопорушення, так і перевірку всієї фінансово-господарської діяльності суб’єкта підприємницької діяльності.

Відсутність у вітчизняних платників податків податкової культури зумовлена радянським досвідом справляння податків. Це, насамперед, обумовлено сутністю соціалістичної системи господарювання, в якій процес справляння податків був досить простим і не потребував турботи про суспільну податкову культуру. Наслідками такої відсутності уваги з боку державних органів до виховання платників податків дотримання та не порушення податкового законодавства як у радянські часи, так і сьогодні є невеликий історичний досвід формування податкової культури та відсутність в українському суспільстві ”податкових” традицій.

Також у вітчизняних платників податків майже відсутня податкова свідомість, орієнтована на самостійне обчислення та добровільну сплату податків до бюджетів всіх рівнів. Це, насамперед, викликано специфікою роботи податкових органів, що упродовж останніх 10 років будувалась з домінуванням таких методів і мотивів, що породжували численні конфлікти між податківцями та підприємцями. При цьому головне завдання, що ставили та ставлять перед собою податкові органи у своїй діяльності, можна сформулювати так: „взяти максимальні гроші сьогодні за будь-яку ціну”, а ефективність їх роботи визначається кількістю та обсягами штрафів.

Зазначимо, що досвід розвинених країн свідчить, що державні витрати на підвищення правової культури та забезпечення суспільної свідомості в сфері оподаткування, спрямованих на добровільну сплату податків, значно нижчі від витрат на примусове їх адміністрування. Так, завдяки вдалому поєднанню силового та правового примусу, в Сполучених Штатах Америки забезпечується добровільна сплата податків, яка складає 90 % всіх податкових надходжень [4, 6].