Професійна етика податківця: проблеми формування

Неправильно у зазначеному документі дається визначення таких категорій етики, як „відповідальність”, „етичний”. Так, відповідальність розуміється дуже вузько – лише „за дотримання податкового законодавства” [8, с. 11]. У науці відповідальність характеризує людину з погляду виконання нею певного завдання, вимоги обов’язку. Якою мірою людина виконує свій обов’язок або ж якою мірою вона винна в його невиконанні – це і є питання моральної відповідальності. Надзвичайно некваліфіковано визначається етика, яка „перед-бачає відносини, спрямовані на надання послуг”, „а також інформування платників податків про їх права та обов’язки”. Таким чином, навіть фахівці Департаменту розвитку та модернізації ДПС виявляють низьку моральну культуру, не розуміють основоположних етичних принципів. Годі вже й казати про рядових податківців. Роботи у цьому напрямі дуже багато.

Податкова етика повинна дати теоретичне обґрунтування сутності трансформації загальних норм і принципів моралі до специфічних умов професійної діяльності податківця відповідно до уявлень про професійний обов’язок, благо, добро і зло, справедливість, совість, честь та інші моральні цінності. Вона повинна надавати моральний характер діяльності зі збирання податків. Моральні норми повинні наповнювати діяльність ДПС гуманним змістом.Звідки молодий працівник ДПС може дізнатись про етичні норми, що історично склались і стали загальноприйнятими для великої професійної групи працівників правоохоронних структур? Передусім із своєрідного письмового зводу правил, принципів, етичних вимог, що отримали назву Кодексу честі. Професійний Кодекс честі – це узагальнення ряду моральних норм, найбільш необхідних, усталених й узагальнених. Це ті моральні норми, що схвалюються суспільством, населенням, а також самими працівниками ДПС, розглядаються ними як необхідні для моральної орієнтації кадрів, укріплення авторитету, підтримання престижу, виховання молодих співробітників, забезпечення єдності моральних вимог до всіх працівників ДПС.

Деонтологічні норми й кодекси працівників правоохоронних структур являють собою важливий соціальний інститут (нормативний та орієнтуючий), бо той, хто наділений відповідним соціальним статусом (у нашому випадку – статусом податківця), обов’язково стає суб’єктом та об’єктом соціальної регуляції.

Кодекс повинен акцентувати увагу саме на честі працівника ДПС. Він виходить із визнання особливого ставлення до податківця з боку суспільства та ставлення до самого себе, в якому моральна цінність особи пов’язана з суспільним становищем людини, що уособлює владу держави, з гідністю людей цієї професії.

Морально-етичний кодекс податківця має визнавати високий авторитет моральних норм, їхню обов’язковість одночасно з правовими нормами. Він повинен спиратися на ідею єдності моральних норм, що діють у суспільстві, відсутності окремої моралі для тієї чи іншої професії. У ньому необхідно відобразити непорушний зв’язок права і моралі, що регулюють життя і діяльність людей з професією податківця.

Кодекс повинен виходити з того, що об’єктом професійної діяльності працівника ДПС є інші люди зі своїми правами, свободами, добрим ім’ям. Працівник ДПС, наділений, відповідно до Закону „Про державну податкову службу України”, великими владними повноваженнями і правами, повинен зосередити свою увагу на найважливішому – служінню державі, закону, справедливості.

Підтримка своєї кваліфікації на високому рівні, постійне самовдосконалення повинні розглядатися у Кодексі як моральний обов’язок податківця. Працівник, який його не дотримується, перестає бути компетентним.

Морально-етичні норми повинні відобразити положення про свободу податківця від громадського осуду, від страху перед критикою його діяльності. Йдеться не про те, що працівник ДПС об’єктивно позбавлений від впливу громадської думки, що взагалі неможливо, або від критики. Свобода податківця означає внутрішній стан, здатність протистояти „громадській думці”, не боятися можливої критики, якщо вони суперечать уявленням податківця про законне і справедливе вирішення конкретної справи, совісті працівника ДПС.

Кодекс повинен включати необхідність забезпечити високу культуру спілкування з платниками податків. Працівник ДПС повинен проявляти терпимість, чемність, тактовність і повагу до осіб, з якими він спілкується під час виконання службових обов’язків.

Зазвичай моральні кодекси приділяють значну увагу професійному обов’язку, який покладається на людину у зв’язку з обранням нею тієї чи іншої професії. Вимоги професійного обов’язку юридично закріплюються у законах, статутах, положеннях, інструкціях. У цих актах міститься і моральна оцінка вчинків фахівців. Детально ці проблеми розроблено, наприклад, у законодавстві України, яке стосується юристів.