Професійна етика податківця: проблеми формування

Практично в усіх країнах Європи, у США існує етичний кодекс державного службовця, поліцейського, працівника правоохоронних структур. Він діє одночасно з присягою, доповнюючи її, розкриваючи більш докладно і зрозуміло морально-етичний зміст принципів, норм і загальноприйнятих правил поведінки працівників під час служби, у повсякденному житті, його ставленні до виконання професійного обов’язку, до громадян і колег, начальників і старших. Зокрема курси поліцейської етики (деонтології) викладаються у поліцейських академіях і коледжах. Етичні кодекси поліцейського широко використовуються у профорієнтації, підготовці кадрів поліції, у системі професійно-морального виховання кадрів, моральному регулюванні їхньої поведінки, в оцінці діяльності та контролі.

У жовтні 2000 року Наказом Головного управління державної служби України було затверджено Загальні правила поведінки державного службовця як узагальнення стандартів поведінки та доброчесності державних службовців. У пункті другому правил зазначено, що для тих державних службовців, які працюють в органах прокуратури, судів, дипломатичної, митної та податкової служб „можуть затверджуватись правила поведінки з урахуванням особливостей роботи у цих органах” [5].

Виникла нагальна потреба створити професійну етику податківця (податкову етику). Про це свідчить, зокрема, і той факт, що ДПА України у 2000 р. замовило Науково-дослідному центру з проблем оподаткування Академії ДПС України розробити тему „Культура та етика взаємовідносин працівників ДПС та платників податків”, яка була виконана авторським колективом під керівництвом проф. М.П. Недюхи. Виконуючи поставлене завдання, співробітники НДЦ запропонували проект Кодексу професійної етики працівників ДПС, який, на жаль, не був схвалений і затверджений ДПА України і не є на сьогодні офіційним документом. Тому зусилля, спрямовані на створення податкової етики (як сукупності моральних вимог), що розповсюджуються на працівників ДПС, повинні тривати. Теоретичних напрацювань, які б вирішували вказану проблему, виражених, принаймні, у вигляді наукових статей, ще майже немає. Можна назвати кілька друкованих робіт, які розкривають роль моралі у професійній діяльності працівників податкової міліції [6].

У збірниках матеріалів наукових конференцій, які в тому числі проводяться Національною академією ДПС України, можна зустріти тези доповідей на одну-дві сторінки, в яких ставиться проблема не стільки формування податкової етики, скільки культури поведінки працівників ДПС, не наводяться визначення основних понять і категорій зазначених проблем [7].Потреба у прийнятті професійного кодексу податківця вже визріла не лише у суспільстві, а й з боку ДПС. Про це свідчить документ, підготовлений і виданий у 2003 році Департаментом роботи з персоналом ДПА України та управління вдосконаленням організаційної структури та персоналу Департаменту розвитку та модернізації державної податкової служби, який отримав назву „Норми поведінки в системі податкової служби України. Професійна чесність. Відповідальність. Етика.” У вступі до нього говориться про те, що „обговорення моральних принципів та норм поведінки працівників органів податкової служби є нагальною потребою, адже на сьогодні, у процесі реформування податкової служби, не всі мають однакове сприйняття суті цих конкретних понять” [8]. Звідси, за логікою, випливає, що саме цей документ має ліквідувати такі недоліки й визначити та обгрунтувати моральні норми та принципи, важливі й актуальні саме для професії податківця. Але, на нашу думку, цього не сталось. Оскільки у назві документа є не тільки поняття „норми поведінки”, „чесність”, „відповідальність”, але ще „етика” (що є вже зайвим, адже усі зазначені поняття входять до категоріального апарату етики), отже, можна було б визнати його як своєрідний Кодекс професійної етики податківця, який повинен дати вичерпний перелік основних моральних принципів податківця. Так, у документі зазначено, що такими основоположними принципами є правомочність, правова впевненість і рівність усіх перед законом, причому правомочність у „діяльності податкової служби означає правильне застосування законів”. Але це не може бути моральним принципом. Неправильне застосування законів тягне за собою не моральні санкції, а зовсім інші. Якщо ж йдеться про один із принципів усіх державних органів – законність, то він є конституційним принципом, який конкретизується в інших нормативних актах і означає неухильне виконання законів і відповідних їм інших правових актів органами державної податкової служби [9]. Правова впевненість визначається як „визначеність прав та обов’язків як платника податків, так і податкової служби; надання платникам податків достовірної та повної інформації; чіткість розподілу обв’язків та персональної відповідальності; належну оперативність розгляду справ”. Про принцип рівності перед законом сказано, що він „означає зрозумілість та визначеність у проведенні податкової політики (курсив – наш); гарантії єдиного підходу до виконання функціональних обов’язків”. Отже, так визначені принципи не можна кваліфікувати як моральні, адже в них говориться швидше про юридичний обов’язок.

Наступний розділ називається „Професійна чесність”. Тут доцільно зауважити, що чесність – це така моральна категорія, яка не містить кількісних або якісних характеристик. Вона або є, або її немає. Чесність передбачає принциповість, вірність зобов’язанням, суб’єктивну переконаність у правоті своєї справи, щирість перед іншими і перед собою, визнання і дотримання прав інших людей на те, що їм законно належить. Тому окремої, професійної чесності не існує, тим більше в такому визначенні її як такої, що „вимагає зразкової поведінки, відсутності конфлікту інтересів” [8, с. 10].