Співвідношення понять „адміністрування податків, зборів та інших обов’язкових платежів” і „адміністрування податкового боргу”

Проблема адміністрування податків, зборів та інших обов’язкових платежів, а також податкового боргу залишається на сьогодні однією з найактуальніших не тільки у сфері оподаткування, а й сфері соціального управління* фінансово-господарською діяльністю суб’єктів господарювання в цілому. В основі цієї проблеми, на нашу думку, лежить питання недостатньої наукової розробленості понять „адміністрування”, „адміністрування податків, зборів та інших обов’язкових платежів” („податкове адміністрування”) та „адміністрування податкового боргу”. Найчастіше вони розглядаються через поняття „державне управління”.

У вітчизняній науковій літературі тривалий час дискутується питання про співвідношення так званого „широкого” та „вузького” тлумачень поняття „державне управління”. Кожний з цих варіантів, як зазначає В. Б. Авер’янов, є виправданим на чітко визначеному теоретико-пізнавальному рівні використання даного поняття [1, с. 10–11].

Концепція Адміністративної реформи в Україні [2] визначає поняття „державне управління” як „вид діяльності держави, що полягає у здійсненні нею управлінського, тобто організуючого, впливу на ті сфери і галузі суспільного життя, які вимагають певного втручання держави шляхом використання повноважень виконавчої влади”. Державне управління здійснюється і за межами функціонування виконавчої влади й завдяки цьому поняття „державне управління” є ширшим, ніж „виконавча влада”.

У сучасних підручниках поняття „державне управління” також розуміють як певного роду соціальну діяльність у широкому та вузькому значеннях. У вузькому значенні державне управління – це адміністративна, виконавчо-розпорядча діяльність держави. З цих позицій державне управління вивчається адміністративним правом. У широкому розумінні – це організуюча, впорядковуюча діяльність держави, державне регулювання різноманітних суспільних відносин шляхом діяльності усіх гілок державної влади – законодавчої, виконавчої, судової, їх органів і посадових осіб. За таких умов, зазначає В. Токовенко, виділення більш вузьких стосовно державного управління („в широкому розумінні”) понять з усталеним розумінням їх змісту є просто методологічною необхідністю [3]. Дотримуючись такої ж думки, автор пропонує використовувати поняття „державно-адміністративне управління”. Державно-адміністративне управління є різновидом державної діяльності з управління справами держави, за допомогою якої практично реалізується виконавча влада, влада її органів і посадових осіб на всіх рівнях державно-адміністративного устрою. На підставі цього автором пропонується використовувати більш вужче поняття – „державне адміністрування” [3], під яким розуміють „діяльність державних органів, технологічний процес підготовки, прийняття і здійснення управлінських рішень у сукупності методів і засобів, за допомогою яких систематичний і спеціалізований вплив органів управління на підвідомчі їм органи та об’єкти на основі адміністративної відповідальності за виконання рішень”.

У словнику російської мови С.І. Ожегова „адміністрування” або російською мовою „администрировать” визначається в двох аспектах: 1) як спеціальна категорія – „управлять, руководить чем-нибудь; 2) як „неодобрительная” (рос.) категорія – „управлять чем-нибудь. Бюрократически, формально, не входя в существо дела” [4, с. 22].

У західній науковій літературі поняття „управління” визначається як „процес чи форма діяльності, яка передбачає керівництво певною групою людей чи спрямування її на досягнення цілей організації” [5, с. 6]. На нашу думку, запропоноване визначення є найбільш вдалим і завершеним, оскільки будь-яка система управління (державного адміністрування) не повинна працювати заради самої системи, а передбачати в собі зовнішні зв’язки для досягнення як внутрішнього, так і зовнішнього результату своєї діяльності.

Термін „адміністрування” у різних відмінках досить часто зустрічається у вітчизняних нормативно-правових актах різних видів, але в кожному з них відсутнє визначення його поняття. Наприклад, Закон України „Про недержавне пенсійне забезпечення” від 7.09.2003 № 1057-IV [6] визначає поняття ”адміністратор недержавного пенсійного фонду” – юридична особа, яка здійснює адміністрування недержавних пенсійних фондів на умовах цього Закону. Також термін „адміністрування” використовується у численних листах, роз’ясненнях та відомчих наказах центрального податкового органу і вживається як визначення порядку справляння (складання розрахунків, приймання звітів, здійснення заходів щодо мобілізації коштів до бюджетів) щодо конкретнихподаткових платежів, враховуючи їх особливості або використовується у назвах окремих структурних підрозділів системи органів державної податкової служби, наприклад „Департамент з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів”, основними функціями якого згідно з чинним законодавством [7] є контроль та забезпечення організації роботи підпорядкованих регіональних управлінь та територіальних підрозділів, а також контроль за виробництвом та обігом підакцизних товарів (зовнішня функція).

Таким чином, адміністрування визначається, перш за все, як процес управління або форма управлінської діяльності. Зміст цього поняття включає в себе засоби, способи та методи, які застосовуються в процесі управління у визначеній сфері діяльності, зокрема, у сфері оподаткування для досягнення відповідної мети. При цьому визначення й використання таких засобів, способів та методів, на думку відомого американського професора Глена Райта [8, с. 39], має бути функцією цього управління.