Специфіка і проблеми оподаткування спадщини в Україні

У свою чергу згідно з Земельним кодексом України право власності на земельну ділянку (пай) виникає після її державної реєстрації та одержання акта про право власності на землю. Видача державних актів на право приватної власності на землю регламентується Указом Президента України від 03.12.1999 р. Земельні сертифікати вважаються правовстановлюючими документами під час реалізації права вимоги на відведення земельної частики в натурі. Тому земельні частки (паї), власникам яких видано державні акти про право власності, при оподаткуванні податком на доходи фізичних осіб розглядаються як нерухоме майно. Тим самим вартість одержаного у спадок земельного Сертифіката оподатковується як об’єкт комерційної власності, а успадкування земельної ділянки – як об’єкт нерухомого майна.

Окремі питання виникають під час успадкування коштів, що зберігаються на рахунках спадкодавця, відкритих у банках і небанківських фінансових установах, у тому числі депозитні (ощадні), іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю. Законом визначається розмір оподаткування таких коштів для окремих категорій спадкоємців за двох умов: сума на рахунку не перевищує стократний розмір мінімальної заробітної плати, встановлений на початок року; або сума на рахунку перевищує стократний розмір мінімальної заробітної плати.

При успадкуванні нерухомого майна особливо актуальною стає потреба у відстрочені та розстрочені податкових платежів. Тут не потрібно забувати, що успадкування – це перехід не лише прав (у тому числі майнових), але й обов’язків від одної фізичної особи (померлого) до іншої (спадкоємця). У даному випадку Законом „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та цільовими фондами” передбачено право платника податку вимагати відстрочки або розстрочки платежів до бюджету. Дану прерогативу можна охарактеризувати як позитивне явище, оскільки не існує пільг при продажу корпоративних прав, інвестиційних активів і нерухомості. У процесі продажу інвестиційного активу та проведенні розрахунку інвестиційного прибутку, інвестиційний актив, успадкований платником податку, вважається придбаним за нульовою вартістю, тобто податок з доходів фізичних осіб обчислюється із загальної суми доходу, отриманого від такого продажу, за ставкою 13 %.

Існують деякі особливості і щодо оподаткування сум, отриманих у спадщину згідно з договорами особистого страхування. У Законі говориться, що до об’єктів спадщини з метою оподаткування відносяться суми страхового відшкодування за страховими договорами, укладеними спадкодавцями, а також ті, що зберігаються на пенсійному рахунку спадкодавця згідно з договором недержавного пенсійного забезпечення. Проте ст. 1229 Цивільного кодексу проголошує, що право страхової виплати, що переходить до особи, призначеної страхувальником у договорі особистого страхування, не входить до складу спадщини. Тому у разі виплати страховими компаніями сум страхового відшкодування (страхових виплат) при настанні страхового випадку (смерті страхувальника) фізичним особам, які за договором особистого страхування визначені як вигодонабувачі, такі страхові компанії зобов’язані нарахувати, утримати і сплатити податок з доходів фізичних осіб у розмірі 13 % (15 % з 2007 р.). Тобто при виплаті страхових сум спадкоємцю у результаті смерті страхувальника на страхову організацію покладена роль податкового агента, податок стягується у джерела виплати, а не за результатами декларування.У контексті даного дослідження важливо встановити, на кого покладені обов’язки зі стягнення податку зі спадщини. На нашу думку, у випадку трансферу власності у результаті наслідування або дарування роль податкового агента визначено дещо не чітко. Логічно було б покласти обов’язки податкових агентів на нотаріусів, оскільки при передачі власності у спадок вони займаються оформленням прав на спадщину, спостерігають за виконанням волі померлого і дотриманням законодавства, здійснюють акт реєстрації заповітів.

Закон України „Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003 р. № 889 із внесеними у нього змінами і доповненнями викликав значний резонанс у суспільстві, в тому числі і тому, що розширив податкову базу за рахунок спадщини і дарувань. Ми вважаємо, що склалася певна рівновага позитивних і негативних ефектів цього податку. До переваг податку на спадщину належить втілена у ньому ідея зміцнення сімейних зв’язків на основі матеріального інтересу. Певною мірою даний податок стимулює прийдешні покоління до творчої і трудової ініціативи. Вважаємо, що відміна податку сприяла б ще більшому поглибленню соціального розшарування населення.

Проект кодексу податкових законів для держав Центральної і Східної Європи (отже – і для України), підготовлений у 1993 р. професором Йоахимом Лангом (ФРН), рекомендував утриматися від податку на спадщину в найближчі 10 років „у інтересах якомого швидшого формування приватної власності”, „приватного добробуту, перерозподіл якого поліпшить шанси рівності у вільному суспільстві”, „тим більш, що безпідставно сподіватися на великі надходження” [10, p. V, 129, 202]. Однак у подальшому, радить Ланг, в інтересах політики перерозподілу не варто відмовлятися від податку на спадщину і дарувань. Прогресивний податок на спадщину і дарування може сприяти усуненню концентрації капіталу внаслідок оподаткування доходів з орієнтацією на споживання, тому що оподаткування споживання безпосередньо пов’язане з контролем за нагромадженням багатства (капіталу).