Виникнення та розвиток аудиту у системі фінансово-господарського контролю

Характерним є контроль за сплатою податків. Докумен¬ти з сплати податків розподілялися і зберігалися за стро¬ками. Чиновники, що збирали податки, отримуючи гроші, викреслювали платників із списків, отже, залишалися лише несплачені платежі. Так, у Греції зародився прийом лінійно¬го (позиційного) запису, який застосовувався в обліку і кон¬тролі.

Звітність подавалася у встановлені строки періодично, звіти контролювалися, причому спочатку державні чинов¬ники складали за первинними документами паралельний звіт і зіставляли його з поданим. У цьому подібність до ауди¬торського контролю, запровадженого у податкових органах України. В Афінах звітність мала публічний характер. (Це також передбачено законодавством України.) Звіти храмів, державних установ записували на мармурові або бронзові дошки і виставляли у народних зборах, в огорожах храмів, вздовж шляхів.

Істотно, що великі філософи Греції приділяли належну увагу обліку і контролю. Так, Арістотель у "Політеці" чітко розмежував облікові і контрольні функції, причому розгля¬дав ревізію як частину контролю. Це був новий підхід: ревізор рівноправний із головним бухгалтером і незалежний від нього. Як бачимо, незалежність аудиту сягає глибокої давнини.

У Стародавньому Римі метою обліку був в основному контроль господарської діяльності, сплати податків. Було створено складний апарат ревізорів і контролерів, і все ж факти шахрайства, ухилення від сплати податків були не поодинокі. Облік мав запобігати збиткам, які виникали внас¬лідок шахрайства або невміння вести господарство.

У Китаї у VII ст. до н. е. було запроваджено посаду го¬ловного аудитора, основним обов'язком якого було визначати чесність урядових чиновників, що розпоряджалися дер¬жавними коштами, майном. З часом форми державних ауди¬торських органів змінювалися від однієї династії до іншої, але зміст роботи аудиторів полягав у об'єктивному (неза¬лежному) фінансовому контролі діяльності чиновників, суб'єктів господарювання, розподілі державних і громадсь¬ких коштів тощо.

У період середньовіччя разом із розвитком суспільно-еко¬номічних відносин удосконалюються облік і контроль гос¬подарської діяльності, з'являються спеціальні трактати про контроль обліку і звітності, який нині здійснює аудит. Так, у одному із трактатів домініканського чернеця Вальтера Хенлі визначено:

піддавати ретельній перевірці звіти;

щороку провадити інвентаризацію для перевірки звітних і фактичних залишків цінностей;

обов'язково здійснювати інвентаризацію дебіторської заборгованості;

підтверджувати правильність цін, зазначених у звіті, ос¬кільки є випадки навмисного зменшення у звітах виручки від продажу товарів і послуг.

В інших трактатах особлива увага приділялася ревізії, суть якої зводилася до зіставлення початкових залишків, зазначених у звіті, з вихідними на звітну дату.

Розвиток господарської діяльності потребував і нових форм контролю за якістю обліку та достовірністю звітності. У відповідь на це в Англії з'явився інститут контролері!) (аудиторів). Поява такої посади пов'язана з потребою га¬рантувати достовірність звітності.

Перша згадка про аудиторів належить до 1299 р. 24 бе¬резня 1324 р. Едуард II призначив трьох державних аудито¬рів. В указі про призначення зазначалося, що аудитори зо¬бов'язані запитувати, слухати і перевіряти всі рахунки, які ведуться і які будуть заведені у провінціях Оксфорді, Бер-кенхеді, Уельсі та ін., відмічати про всі зауваження щодо ведення рахунків. Є немало історичних свідчень активної діяльності аудиторів протягом усього середньовіччя в усіх країнах Європи.

Аудит, як і весь фінансово-господарський контроль, тіс¬но пов'язаний із бухгалтерським обліком. Тому доцільно зробити екскурс у розвиток подвійної бухгалтерії, яка заро¬дилася між 1250—1350 рр. одночасно в кількох містах Італії. Найбільший внесок у зародження італійської подвійної бух¬галтерії вніс францісканський чернець-математик Лука Па-чолі (1445—1515), який узагальнив її принципи у Трактаті про рахунки і записи, опублікованому у 1494 р. Трактат був перекладений на багато мов світу і став початком наукового узагальнення методології подвійної бухгалтерії.Завдяки обліку визначаються різні види матеріальної від¬повідальності за збереження і витрачання коштів власника. Контроль стає головним знаряддям збереження приватної власності. До XX ст. основна функція обліку була суто конт¬рольною. Пізніше на перше місце виходить функція управ¬ління господарськими процесами, а звідси об'єктами конт¬ролю стають сировина та її витрачання на виробництво про¬дукції, праця та заробітна плата робітників, використання механізмів тощо. Отже, бухгалтерський облік виступає як засіб економічного контролю, який вивчає рух цінностей. Контроль стає функцією бухгалтерського обліку і поділяється на попередній, поточний і завершальний. З розвитком еконо¬мічних відносин у суспільстві, удосконаленням управління виробництвом конкурентоспроможної продукції на внут¬рішньому і зарубіжному ринках контроль виділяється у са¬мостійну функцію управління виробничою, господарською і фінансовою діяльністю власників капіталу. Сформувався фінансово-господарський контроль із структуризацією на ревізії, тематичні перевірки, бухгалтерську експертизу, аудит.