М'язи як частина опорно-рухової системи

За кольором розрізняють білі та червоні м'язи. В основі такого поділу лежить більший (червоні м'язи) або менший (білі м'язи) вміст білкового пігменту міоглобіну. Міоглобін зв'язує кисень, завдяки чому в червоних м'язах запаси кисню більші і вони можуть довше працювати без втоми. Білі м'язи, навпаки, втомлюються швидше, але зате відрізняються сильнішими та більш швидкими скороченнями.

У дорослої людини кількість м'язових волокон стала, а їхній діаметр залежить від тренованості м'язів. Чим частіше і напруженіше працює м'яз, тим його волокна товщі, а отже, сам м'яз міцніший.Початковий нерухомий відділ м'яза називають головкою, а протилежний, перекинутий через суглоб до іншої кістки - хвостом, між ними потовщена частина - його тіло або черевце.

За формою м'язи поділяються на:

- Веретеноподібні (більшість м'язів, кінцівок).

- Прямі (м'язи спини, грудей).

- Кругові (м'язи рота, ока).

- Двоперисті (міжкісткові м'язи кисті, стопи).

- Одноперисті.

Веретеноподібні м'язи можуть мати кілька головок, що визначає їх назву: двоголовий м'яз плеча, триголовий м'яз гомілки, чотириголовий м'яз стегна.

За розмірами розрізняють м'язи: довгі, короткі, широкі.

У відповідності з функцією можна розглядати м'язи, як і згиначі та розгиначі; відвідні та привідні; привертачі та відвертачі; стискачі або сфінктери.

За видами рухів м'язи умовно поділяють на антагоністи, синергісти.

Роль нервової та гуморальної системи у регуляції діяльності м'язів.

Характер роботи скелетних м'язів - довільний. Узгоджене чергування скорочень і розслаблень різних груп м'язів контролюється нервовою системою (соматичною) і носить рефлекторний характер. Часто м'язові рефлекси виникають у відповідь на подразнення рецепторів, які містяться в самих м'язах або сухожилках (колінний рефлекс).Скорочення спричиняють нервові імпульси, що надходять руховими нервами з ЦНС - зі спинного та головного мозку і мозочка. На кінці кожного нервового волокна є мембрана, яка містить пухирці з спеціальною рідиною - медіатором. Коли мембрана збуджується. Рідина з пухирців потрапляє у простір між нервом і м'язовою тканиною й передає їй імпульс збудження.

Чим інтенсивніше збудження рухових нервів, тим сильніше скорочення. Якщо нерви уражені, м'яз стає нерухомим і атрофується.

Посмуговані м'язи ніколи не бувають у стані повного розслаблення. Вони завжди трохи скорочені, тобто мають певний тонус. Це відбувається тому, що вони постійно одержують імпульси з головного і спинного мозку.

Механізми скорочення м'язових клітин.

Актин і міозин називають скоротливими білками, але самі вони не здатні скорочуватися. Скорочується лише актиноміозиновий комплекс за рахунок того, що нитки міозину глибше заходять між нитками актину.

Для скорочення м'яза і виконання певної роботи потрібна енергія. В м'язах використовується хімічна енергія поживних речовин, переважно глюкози. Але хімічна енергія глюкози не йде безпосередньо на виконання механічної роботи. Ця енергія, внаслідок гліколізу, накопичується в хімічних зв'язках, АТФ. При ферментативному відщепленні від АТФ однієї молекули фосфорної кислоти утворюється АДФ і виділяється енергія. Ферментом, який розщеплює АТФ, є актиноміозиновий комплекс, він утворюється в момент збудження м'яза внаслідок з'єднання головки міозинової протофібрили з актиновою, що відбувається лише в присутності іонів Са, а останні викидаються в цитоплазму м'язового волокна під впливом нервового імпульсу. Енергія, що виділяється при розщеплення АТФ, використовується на втягування міозинових протифібрил поміж актиновими.