Молюски. Особливості будови і фізіології. Умови проживання

У південних та західних областях СРСР, в тому числі й на Україні, поширений наземний молюск виноградний слимак . Активний вночі, завдяки чому зменшуються втрати води з організму. Належить до фітофагів, живлячись листям виногра¬ду та плодових дерев. Яйця відкладає в ямку, яку викопує за до¬помогою ноги. За літо буває 2-3 кладки по 20-25 яєць. Восени із зниженням температури до 8-10° впадає у сплячку. Для цього він заривається у землю або ховається під мох чи опале листя; вхід у черепашку закриває твердою вапняковою кришечкою (епіфрагмою), яку виділяє мантія.

Наземний спосіб життя ведуть голі слизні, типовими пред¬ставниками яких є польовий та садовий слизні.

Характерна ознака цих молюсків - відсутність зовнішньої черепашки.Вона у них рудиментарна, у вигляді невеликої вапнякової пла¬стинки овальної форми; зовні обростає мантією. Дихають голі слизні атмосферним повітрям за допомогою легені (дихальна по¬рожнина під мантією). У шкірі є численні слизові залози, секрет яких має захисне значення. При зниженні вологості і високій тем¬пературі ці тварини гинуть. Тому вони населяють такі біотопи, де є достатня кількість вологи, і ведуть присмерковий та нічний спосіб життя, ховаючись на день у ґрунт та в різні укриття. По¬сушливого літа, коли вологість ґрунту падає до 30-35 %, слизні втрачають масу, стають в'ялими, а при зниженні вологості до 10-15% і температурі до 30 °С - гинуть. У сприятливих для них умовах (вологе літо, тепла осінь) спостерігається різке зро¬стання чисельності цих тварин. Вони інтенсивно розмножуються протягом літа, відкладаючи у ґрунт та різні укриття до 500 яєць, з яких через 2-3 тижні виходить молодь, що вже через півтора місяця стає статевозрілою. У роки масового розмноження голі слизні завдають відчутної шкоди посівам зернових культур, а та¬кож рослинам саду та городу. Зиму проводять у стані заціпенін¬ня в ґрунті, зариваючись на глибину до 0,5 м.

Молюски двостулкові. Особливості фізіології

і будови організму. Умови проживання

У світовій фауні відомо близько 15 тис. видів двостулкових в межах СРСР - до 5000, з них) на Україні -близько 80

Двостулкові населяють гідросферу від літоралі до океанічних западин (10,8 км). Особливо велика біомаса цих тварин у при¬бережних мілководних зонах На суші не зустрічаються.

Розміри варіюють від 2-3 мм до 1,5 м (тридакна).

Двостулкові молюски мають білатеральну симетрію, їх черепашка складається із двох стулок, з'єднаних еластичною зв'язкою (лігаментом), а у деяких видів і за допомогою замка (зубців і заглибин на стулках). Стулки закриваються при скоро¬ченні м'язів - замикачів. Ріст черепашки відбувається нерівно¬мірно, що залежить від пори року й умов навколишнього середо¬вища. Внаслідок цього утворюються смуги приросту, за якими можна визначити вік молюска. Передній край черепашки тупий, задній - загострений

На нижньому боці між розкритими стулками висувається м'я¬зова нога - орган переміщення молюска. Чимало молюсків, ко¬ристуючись ногою, зариваються в мул або пісок У багатьох мор¬ських представників класу в нозі є бісусна залоза, що виділяє речовину - бісус, за допомогою якого молюск прикріплюється до підводних предметів.

Мантійна порожнина з'єднуєть¬ся із навколишнім середовищем двома сифонами: ввідним, або зябровим, крізь який надходить вода, і вивідним, або клоакальним, крізь який вода виходить назовні. Надходження води забезпечується рухом вієчок епітелію, що вкри¬ває мантію, зябра і сифони Голова редукована.

У зв'язку з малорухливим способом життя органи чуття роз¬винені слабко Біля основи зябер є осфрадії, а в нозі - статоцисти У деяких по краю мантії розташовані очі.

Рот знаходиться на передньому кінці тіла, над основою ноги. По боках від нього - ротові лопаті, війки яких підганяють ча¬стки їжі до ротового отвору. Слинні залози не розвинені.

Живляться двостулкові пасивно, переважно детритом, планк¬тонними організмами, бактеріями, які потрапляють у мантійну порожнину разом із водою. Дихають за допомогою зябер, що роз¬ташовані в мантійній порожнині по обидва боки від ноги Для живлення і дихання двостулкові молюски пропускають крізь своє тіло велику кількість води, яка крізь ввідний сифон всмоктується у мантійну порожнину і фільтрується крізь зябра. Кисень, розчинений у воді, надходить у кровоносні судини зябер, а завислі у воді часточки осідають на їх слизовій оболонці. Вієчки, розташо¬вані на зябрах, гонять слиз із осілими часточками вперед, до ро¬тового отвору. Все їстівне (мікроскопічні рослини і тварини, орга¬нічні рештки) надходять до органів травлення, а неорганічні ре¬човини окутуються слизом і виводяться назовні через вивідний сифон.