Молюски. Особливості будови і фізіології. Умови проживання

Молюски. Особливості будови і фізіології. Умови проживання

План

Черевоногі молюски. Особливості будови і фізіології організму. Умови проживання.

Молюски двостулкові. Особливості фізіології і будови організму. Умови проживання.

Головоногі молюски. Загальна характеристика. Прогресивні риси організації.

Черевоногі молюски. Особливості будови і фізіології організму. Умови проживання.

Клас черевоногі молюски налічує близько 90 тис. видів; у фау¬ні їх більше 1000, з них на Україні - понад 200.

Заселяють слимаки різні зони морів та океанів, прісні водо¬йми; деякі живуть на суші, пристосувавшись навіть до суворих умов пустині та гірських вершин.

Тіло асиметричне, з добре вираженою головою. Нога з широ¬кою підошвою. Черепашка (1,5-250 мм) спіральне закручена, іноді недорозвинена або зовсім редукована. На голові розташовані 1-2 пари щупалець. У більшості видів добре розвине¬ні очі, статоцисти та осфрадії. У глотці знаходяться рогові щеле¬пи та терка (радула, вкрита рядами міцних хітинових зубчиків. Ці органи служать для механічного подрібнення та зіскоблюван¬ня їжі. Розвинені слинні залози. Кишки утворюють петлеподібний вигин, анальний отвір міститься над головою або збоку від неї, на правому боці тіла.

Живлення черевоногих різнома¬нітне. Є серед них фітофаги (голі слиз-ні, виноградний і садовий слимаки та ін.), хижаки (мурекси, насси, рапани та ін.), більшість - всеїдні форми.

Органами дихання є зябра (для більшості) та легені.

Розмноження статеве. Мор¬ські форми здебільшого різностатеві, а прісноводні та наземні - гермафродити. Запліднення внутрішнє. Розвиток пря¬мий або з метаморфозом, личинка па¬русник (велігер).

Серед морських черевоногих перева¬жають літоральні форми, проте є й такі, що опускаються на знач¬ну глибину. У Чорному та інших морях поширена пагела, або .морське 6*лкх?м,е; вона міцно прикріплюється до прибережних скель своєю ногою (буває, треба прикласти силу в десятки кіло¬грамів, щоб відірвати цього молюска від субстрату).

У ставках, невеликих озерах, старорічищах водиться ставковик звичайний (озерним), який досягає розмірів 68-70 мм. За допомогою ноги він переміщується не лише по твердому субстра¬ту, але й по плівці поверхневого натягу води. Дихає за допомогою легенів атмосферним повітрям, тому періодично піднімається на поверхню, щоб набрати в мантійну порожнину запас повітря. При зниженні тем¬ператури вод до 6-8 °С ставковий починає дихати киснем, розчинним у воді, тоді його легеня функціонує як зябра. За способом живлення ставковик звичайний - всеїдна тварина: поїдає рослинну, тварин¬ну їжу, а також і трупи.

Експериментальне доведено, що при високій щільності популя¬ції продукти метаболізму пригнічуюче діють на кожну особину, затримуючи її ріст. Тому в густо заселених басейнах розвиваю¬ться дрібні екземпляри.

У невеликих прісних водоймах поширені котушки, калюжниці, бітинії. Котушки, живлячись мікроскопічними водоростями (вони їх зскрібають теркою з поверхні водяних рослин та підводних предметів), є бажаними мешканцями акваріумів як біо¬логічні санітари.

Усі ці молюски можуть витримувати пересихання водойм, ви¬діляючи при цьому щільну плівку, яка закриває вхід у чере¬пашку.

Наземні молюски витримують значні температурні коливання. У південних широтах влітку, а в північних - взимку вони впада¬ють у стан анабіозу.