Роль трав’яних рослин у культурах сосни звичайної

Вплив живого надґрунтового покриву на продуктивність культур не вичерпується вище зазначеним, їх можна прийняти лише як основні. Базуючись на деяких наведених та інших даних, можна розраховувати на покращення забезпечення культур водою за рахунок усунення всіх або частини рослин живого надґрунтового покриву.

Значно складніше відповісти на запитання про можливість підвищення забезпеченості культур азотом і зольними елементами регулюванням живого надґрунтового покриву. Подвійний, а іноді й суперечливий вплив рослин живого надґрунтового покриву на актуальну та потенційну родючість ґрунту, а також напруженість конкурентних відносин між деревними і трав’яними рослинами, що змінюється у часі, не дозволяє дати однозначну відповідь.

Регулювати розповсюдження трав’яних рослин у лісових насадженнях можна двома шляхами: зміною їх складу та обмеженням ступеня розвитку. Можливе також поєднання цих способів.

Відомо, що різні види рослин виділяють у ґрунт різні за складом хімічні речовини, які відрізняються за ступенем і вибірковістю фітотоксичної дії на рослини. Не викликає сумніву, що при регулюванні розвитку трав’яної рослинності з метою підвищення продуктивності лісових насаджень варто враховувати їх видовий склад.

Найбільш негативний вплив трав’яних рослин проявляється у надмірному висушуванні ґрунту та пригніченні росту кореневих систем деревних порід.

Вони знижують приживлюваність саджанців майже до їх повного витіснення в посушливі роки. Приріст вцілілих саджанців сосни під впливом трав знижується на 20-30 % і навіть більше, а їх загальна маса зменшується більше ніж на 40 % порівняно з контролем, де проводиться догляд за ґрунтом [4]. Трав’яні рослини підвищують всмоктувальну силу кореневих систем у 1,5-2,0 рази, знижують інтенсивність транспірації саджанців ( у деяких випадках понад 50 %). Під впливом трав у всіх органах саджанців сосни завжди, навіть при достатній кількості вологи у ґрунті, спостерігається водний дефіцит. Безумовно, що все це разом взяте призводить до зниження приросту саджанців і культур в цілому та збільшує відпад рослин.

Інтенсивність росту і розвитку деревних порід зумовлена віковими фазами, у межах яких виділяють окремі періоди. У період індивідуального росту дерев, що включає фазу приживлюваності та фазу, яка передує змиканню культур, інтенсивність росту й розвитку залежить від макрокліматичних факторів і кількості та якості посівного і садивного матеріалу на одиниці площі, агротехніки підготовки ґрунту і технології створення культур, а також від догляду за ними до змикання. Родючість ґрунтів, в яких недостатньо поживних речовин, впливає на розвиток рослин лише на голих, не задернілих або слабко задернілих пісках з малим вмістом фізичної глини та й то не в перші роки їх життя. Ріст культур у ранній період залежить, насамперед, від рівня зволоження верхніх шарів ґрунту впродовж вегетаційного періоду. Якщо в ґрунті не вистачає поживних речовин і продуктивної вологи, умови для росту деревних рослин різко погіршуються. У цей період дерева починають відрізнятися за висотою, що супроводжується відпаданням значної кількості ослаблених особин. Це найважливіший період у формуванні культур сосни на бідних піщаних ґрунтах в умовах борів.

У літературі добре висвітлені питання вивчення ґрунтових умов під лісовими насадженнями, але питання впливу на ґрунти трав’яних рослин висвітлено недостатньо. Щодо значення фізичних властивостей легких піщаних ґрунтів існують різні погляди.Ретельний обробіток ґрунту під лісові культури та догляд за ним до змикання крон саджанців суттєво впливають на зменшення розростання трав’яних рослин і поліпшення мінерального живлення сосни, а в кінцевому результаті — на ріст і продуктивність штучних насаджень. Останнім часом з’явилась велика кількість робіт про мінеральне живлення деревних рослин. Дослідники дійшли єдиної думки, що в лісовій зоні живий надґрунтовий покрив пригнічує деревні рослини за рахунок погіршення мінерального живлення. Покрив із трав’яної рослинності залучає до біологічного кругообігу значну кількість азоту (до 26 кг/га), кальцію (16,6 кг/га), калію (36,1 кг/га), кремнію (7,1 кг/га). Слід враховувати це при визначенні поглинення та повернення цих елементів. Згідно з нашими спостереженнями [4], у липні куничник наземний знизив поглинення сосною фосфору порівняно з контрольною ділянкою в 6,5 раза, тимофіївка — в 3,5 раза. Найбільшу кількість фосфору в червні поглинули куничник наземний і вероніка дібровна. В липні енергія поглинення фосфатів у трав’яних рослин зменшилась в середньому в 3 рази, наприклад у пирію, проте залишилась значно вищою, ніж у сосни. Вітчизняні та зарубіжні дослідники довели, що трав’яний покрив збільшує нестачу азоту в ґрунті, перехоплюючи його у деревних порід. Більше того, трав’яні рослини створюють у ґрунті умови для втрати азоту, оскільки їх кореневі системи потребують більшої кількості кисню, і цим самим сприяють процесам денітрифікації [5].