Роль трав’яних рослин у культурах сосни звичайної

Взаємодія рослин відноситься до ряду найважливіших факторів, які визначають і регулюють видовий склад, чисельність популяцій, будову, продуктивність і біологічну стійкість лісових фітоценозів. Встановлення суті зв’язків між окремими життєвими формами та видами рослин дозволяє також визначити їх роль і місце в рослинному угрупуванні.

У процесі філогенезу формування рослинності на різних ділянках Землі пов’язане з біологічною конкурентною здатністю рослин. Наприклад, дерева вищі, краще освітлені і мають розвинутішу й глибшу кореневу систему, що забезпечує не тільки високу індивідуальну, а й високу конкурентну здатність. Трави мають менші розміри, переважна частина їх зростає під наметом дерев, але їм властива ширша екологічна амплітуда. Вони можуть рости на абсолютно сухих і надмірно зволожених субстратах, на відкритому місці і під наметом зімкнутих насаджень. Наступна для більшості видів трав’яних рослин специфічна особливість полягає в тому, що за масою надземна частина у них у 4-5 разів менша, ніж коренева система, а у деревних рослин це співвідношення знаходиться у межах 1:2. Щоб вижити, деякі види трав виділяють у ґрунт за життя і після відмирання інгібітори, що затримують проростання насіння і ріст кореневих систем інших рослин [6].

Ліс — складна екологічна система, біогеоценоз, в якому тісно взаємопов’язані і взаємодіють всі складові частини, тому при його вивченні не можна проводити дослідження лише якихось його окремих елементів. Не можна також визначати стан деревних рослин лише за енергією росту й розвитком надземної частини, не враховуючи особливостей кореневої системи, ґрунтових і кліматичних умов, в яких знаходиться рослина або рослинне угрупування. Ще на початку минулого століття Г.Ф.Морозов [11] зазначав, що під лісом слід розуміти не лише деревостан, а й іншу рослинність, фауну і мікроорганізми, ґрунт, гідрологію та атмосферу.

Невід’ємною складовою лісового біогеоценозу є трав’яна рослинність (живий ґрунтовий покрив). Дослідження трав’яного покриву в лісових насадженнях, його вплив на ріст, розвиток і продуктивність деревних рослин проводили багато дослідників. Але стосуються вони або одного вузького питання, або окремого регіону, або окремих вікових періодів насадження і, переважно, не враховують взаємовпливу деревних і трав’яних рослин, інші присвячені вивченню розвитку трав’яного покриву в лісових культурах до моменту змикання їх крон. У деяких публікаціях розглядаються питання розвитку дерев і кущів. Проте продуктивність лісів залежить від багатьох факторів — лісорослинних умов, видового складу, вікової структури, стану насаджень, системи ведення лісового господарства та інтенсивності розвитку і складу живого ґрунтового покриву.

Трав’яні рослини у багатьох випадках є причиною незадовільного стану та загибелі лісових штучних насаджень. Знищення трав’яних рослин — один з важливих елементів комплексу робіт з питань догляду за лісовими культурами. Термін бур’яни — умовний, особливо відносно лісових об’єктів, де різні рослини живого надґрунтового покриву відіграють не лише негативну, а й позитивну роль. Тому більш правильно говорити не про знищення трав’яних рослин у лісі, а про регулювання живого надґрунтового покриву.

Догляд за культурами на початковій стадії їх росту шляхом механічного знищення трав’яних рослин застосовується давно. Ще в середині минулого століття М.Є.Ткаченко і В.М.Сукачов [12] звертали увагу лісівників на необхідність вивчення живого ґрунтового покриву, який може впливати на продуктивність деревостанів. Проте досі в дослідженнях увага приділяється головним чином розвитку трав’яної рослинності в культурах під час проведення догляду за ґрунтом до змикання крон. У зв’язку з цим склалась традиційна оцінка ролі трав’яних рослин, відповідно до якої вважається, що надмірна кількість злаків на зрубах і в розріджених деревостанах впливає негативно, а живий надґрунтовий покрив, представлений типовими лісовими травами — позитивно на ріст насаджень завдяки накопиченню органічної речовини, збагаченню ґрунту елементами мінерального живлення, розпушенню ґрунту корінням тощо. Деякі кількісні показники впливу трав’яних рослин на продуктивність лісових насаджень наведено в роботах С.А.Уайльда [14], В.П. Белькова [1], В.П.Белькова і А.К.Семенова [2]. В них показано, що живий ґрунтовий покрив впливає на продуктивність деревостанів безпосередньо та опосередковано.

Прямий вплив трав, мохів і кущиків на ріст насаджень зумовлений, головним чином, конкуренцією за поживні речовини та вологу, а також виділенням у ґрунт інгібіторів. За деякими даними, трав’яний покрив у змішаних соснових лісах різного віку при високій зімкнутості намету (0,7-0,8) витрачає на транспірацію стільки ж води, скільки й деревостан. С.А.Уайльд [14] вважав, що саме поглинання великої кількості ґрунтової вологи трав’яними рослинами і є причиною пропорціонального погіршення росту деревостану.Непрямий вплив рослин живого надґрунтового покриву на продуктивність культур проявляється переважно в їх участі у накопиченні органічних речовин ґрунту. Поглинаючи елементи мінерального живлення, вони акумулюють їх після відмирання надземної частини [7]. Накопичуючи в ґрунті та на його поверхні органічні речовини, рослини живого надґрунтового покриву збільшують його потенційну родючість через утворення та розклад лісової підстилки. Проте в умовах інтенсивного розкладу лісової підстилки дерева можуть отримати лише частину зольних елементів і азоту, що вивільняється при її мінералізації, оскільки решту знову поглинають корені живого надґрунтового покриву.