Едуард Бенеш

Після вступу СРСР в антифашистську коаліцію чехословацький емігрантський уряд установило з ним дипломатичні і союзницькі відносини, тим самим усталивши своє міжнародне становище. Украй важливим для Бенеша була і підтримка з боку Радянського Союзу ідеї відновлення єдиної чехословацької держави після війни. Кількаразові заяви радянських політичних лідерів про небажання утручатися у внутрішні справи Чехословачини, у питання внутрішнього пристрою країни привели Бенеша до думки про можливість відновлення чехословацької буржуазно-демократичної держави, спираючи на союз і дружбу не тільки з Заходом, але і зі СРСР. У грудні 1943 р. президент ЧСР першим з лідерів малих країн, незважаючи на невдоволення Лондона, підписав союзницький договір з Радянським Союзом. Під час московського візиту він провів переговори з радянським посібником з питань про границі майбутньої Чехословачини, про переселення німецького й угорського населення, про політика у відношенні Угорщини і Німеччини, про економічне і військове співробітництво після війни, допомоги СРСР Чехословачини на заключному етапі війни, про Польщу і "загальної політичної лінії" у відношенні союзників. При цьому, за словами Бенеша, була досягнута повна домовленість14.У рамках візиту відбулася і зустріч Бенеша з представниками закордонного керівництва КПЧ, на якій були обговорені питання військової взаємодії з Червоною Армією, подальшого розвитку національно-визвольного руху в країні і післявоєнному пристрої Чехословачини. К.Готвальд передав Бенешу пропозиції комуністів у відношенні керівництва національно-визвольною боротьбою в країні й основних принципах політики в післявоєнний період. Комуністи вважали за доцільне функціонування Національного фронту після війни, бажали, щоб звільнена республіка базувалася на "справжній" демократії усередині країни і міцній дружбі з Радянським Союзом у зовнішньополітичному плані15.Бенеш, погоджуючись в основному зі співрозмовниками, вважав, що остаточна форма і зміст суспільного ладу будуть визначені чехословацьким народом демократичним шляхом після війни. Залишаючись прихильником ідеї єдиної держави і єдиної чехословацької нації, президент ЧСР висловився за те, щоб відносини чехів і словаків після війни ґрунтувалися на повній рівності. Комуністи заявили про прагнення проводити всі перехідні заходи "демократичним шляхом при активній участі самих широких шарів народу".За допомогою людей, що довели свою відданість країні як перед Мюнхеном, так і після нього.

Тісні союзницькі відносини зі СРСР усе більше утягували Чехословаччину в сферу радянського впливу, ставили зовнішню політику країни в залежність від радянської. Співробітництво Бенеша з комуністами вело до зміцнення їхніх позицій і впливу. Звільнення, що почалося, Словаччини і Чеських земель Червоною Армією в ще більшому ступені сприяло цим тенденціям.

Визначений натиск радянської сторони Бенеш відчув уже на рубежі 1944-1945 р., зокрема, по питанню визнання польського тимчасового уряду. Спочатку він збирався зв'язати це питання з рішенням спірних проблем чехословацько-польських взаємин, домогтися радянської підтримки в питанні про приналежність Тешинской Сілезії. Однак що представляв НКИД В. Зорін настійно рекомендував не зв'язувати питання про визнання польського уряду з дозволом спірних питань, а у відношенні проблеми Тешина заявив, що ця справа безпосередніх чехословацько-польських переговорів. Бенеш був змушений визнати польський уряд без яких-небудь попередніх умов.

Тісне зовнішньополітичне співробітництво з радянською стороною в якомусь ступені порозумівалося бажанням Э. Бенеша заручатися підтримкою СРСР у питанні про післявоєнне виселення німців і угорців з території Чехословачини. У ході підготовки угоди про перемир'я з Угорщиною в січні 1945 р. чехословацький уряд порушив питання про те, щоб у документі було зафіксоване положення про виселення угорців і зобов'язання угорської сторони про прийняття переселенців. Однак радянська сторона, підтримавши побажання допустити чехословацького представника в Союзну Контрольну Комісію, питання про переселення угорців вирішила відкласти до висновку мирного договору з Угорщиною.

У зв'язку зі швидким просуванням Червоної Армії в районі Сілезії й у Словаччині Бенеш за пропозицією радянського керівництва прийняв рішення виїхати з Лондона на звільнену територію Чехословачини через Москву, щоб обговорити там з радянським урядом ряд актуальних політичних питань. У столиці СРСР також планувалася зустріч з чехословацькими політичними діячами і делегатами Словацької Національної ради (СНС), обговорення з ними складу нового уряду країни.Коротко, позиція Бенеша по основних питаннях переговорів зводилася до наступного. Він, як і колись, наполягав на домюнхенских границях Чехословачини і заявив про деякі претензії на прикордонну з Німеччиною область. Бенеш вважав за необхідне виселити з країни не менш 2 млн. німців і до 400 тис. угорців. У відношенні Карпатської України їм була висловлена думка, що питання буде вирішений позитивно для Радянського Союзу, але остаточно після обговорення в парламенті; границя між СРСР і Чехословаччиною повинна залишитися границею між Словаччиною і Закарпаттям. Президент ЧСР заявив про бажання націоналізувати підприємства, кинуті німцями й угорцями, деякі з який радянське керівництво схильне було включити в категорію військових трофеїв на звільненій території. Він планував збільшення чехословацької армії, а також просив радянську сторону надати матеріальну підтримку населенню звільненої території і надати кредити. Під час бесід з Молотовим і відвідуванням Усеслов'янського комітету Бенеш підкреслював значення спільнослов'янської політики як гарантії проти нової німецької погрози.У результаті московських переговорів був створений новий чехословацький уряд на чолі з колишнім послом республіки в СРСР лівим соціал-демократом З. Фирлингером. Сильні позиції в уряді одержали комуністи. К.Готвальд і словацький комуніст В. Широкий зайняли посади заступників голови уряду. Комуністами також були міністри: внутрішніх справ (В. Носек), інформації (В. Копецкий), землеробства (Ю. Дюриш), а також державний секретар у міністерстві закордонних справ В. Клементис. Лівих поглядів дотримували формально безпартійні міністри шкіл і освіти ( З. Неедлы ) і національної оборони ( Л. Воля). 5 квітня 1945 р. у Кошицах ( Словаччина ) була прийнята розроблена в Москві при активній участі комуністів програма уряду: післявоєнна Чехословацька республіка повинна була спиратися на тісний союз зі СРСР, будувати армію і службу безпеки по радянському зразку, націоналізувати ключові галузі промисловості і банки, конституювати Національний фронт чехів і словаків, що включав лише партії й організації, що брали участь у національно-визвольній боротьбі. Кошицкая урядова програма повідомляла про необхідність конфіскації майна німців, угорців (крім антифашистів), зрадників і колабораціоністів; декларувала створення нових органів державного і суспільного керування - національних комітетів. У ній говорилося також, що відносини чехів і словаків будуть будуватися на основі рівноправності, що буде відновлене господарство країни, реформовані утворення і культура проведена земельна реформа.